Центр екологічної інформації відділу обслуговування користувачів Гончарівки пропонує дізнатися більше про майже непомітних наших сусідів – кажанів.
Сусідство з людьми для рукокрилих нерідко стає дуже проблемним, переважно через необізнаність людей та численні упередження щодо цих тварин. Нерідко сховища рукокрилих знищують, а кажанів убивають. Для того, щоб розвіяти всі упередження, ознайомтесь з десятьма фактами про кажанів:
1. У світі налічується понад 1200 видів рукокрилих ссавців.
2. На території України зафіксовано 28 видів кажанів, що вважається великим різноманіттям.
3. Хіроптерологи – науковці, які досліджують поширення, поведінку та екологічні особливості кажанів, а також опікуються питаннями їх збереження.
4. До сьогодні достеменно не з’ясовано, чому рукокрилі зависають головою донизу під час перебування у своїх сховищах. Але вчені висувають кілька гіпотез: з такої позиції легше стартувати у швидкий політ; розташування «на стелі» надійніше убезпечує від хижаків, особливо під час глибокого сну, коли тварини є цілком беззахисними.
5. Кажани здатні до ехолокації – сприйняття навколишнього світу за допомогою подання ультразвукових сигналів і слухання відлуння, що по-різному відбивається від різних об’єктів. За параметрами відбитого звуку кажан розраховує відстань до різних перешкод, що оточують його на шляху до здобичі.
6. Кажани української фауни є виключно комахоїдними – харчуються комарами, жуками, метеликами й іншими, збираючи їх із поверхні водойм, кори дерев та ловлячи в повітрі. Впродовж ночі кажан може вполювати таку кількість комах, яка сумарно дорівнює 1/3–1/2 масі його тіла (один представник середнього за розміром виду може здобути 4 тис. комарів).
7. Кажани не нападають на людей. Укуси і подряпини тварини можуть залишити тільки у разі самозахисту. Ареал єдиного виду кажанів-вампірів, які потенційно можуть живитися людською кров’ю, охоплює виключно країни Латинської Америки.
8. Річний життєвий цикл кажана складається з кількох основних етапів: навесні – пробудження, міграція (повернення) та народження потомства; влітку й на початку осені – шлюбний період, парування; восени – міграція (відлітання) й відхід на зимівлю; взимку – сплячка (з огляду на зникнення кормової бази – комах).
9. Кажани зимують у різні способи: одні види утворюють щільні скупчення (колонії), інші – розміщуються поодиноко, ховаючи чутливі до холоду вуха під крила або повністю обгортаючи тіло крилами. При переході у стан зимового заціпеніння температура тіла кажанів суттєво знижується, перевищуючи температуру середовища лише на 1-2оС. Турбувати кажанів, що перебувають у стані зимової сплячки, дуже небажано, адже кожне прокидання від сну супроводжується підвищенням температури тіла на 20-30оС, а отже, спалюванням жирових відкладень. Будячи кажанів, люди зменшують їхні шанси дожити до весни.
10. Усі види кажанів української фауни занесено до списків Червоної книги України, а також ратифікованих нашою державою міжнародних угод, а саме – Бернської конвенції (Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі), Боннської конвенції (Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин) і Угоди про збереження кажанів в Європі (EUROBATS). Важливо пам’ятати, що чисельність цих тварин скорочується, тому їх потрібно охороняти, не завдавати їм шкоди.
Фото О. Годлевської – «Нічниця водяна»
