Про кожен вірш Ліни Василівни можна писати окрему статтю, та сьогодні ми спробуємо у кількох реченнях описати свої враження від поетичної збірки «Річка Геракліта».
Ця книга є дуже особливою та інтимною, адже її укладачем стала донька відомої поетеси Оксана Пахльовська. Більше двохсот поезій, нових та вже опублікованих, поєднані в одне гармонійне ціле. «Хотілося книжки-музики, книжки-живопису, поезії як свободи людських почуттів, орфічного переживання світу», – говорить у передмові до видання упорядник.
Має збірка чотири розділи, що відповідають порам року: «Осінні карнавали», «Сліпучий магній снігових пустель», «Весна підніме келихи тюльпанів», «Що в нас було? Любов і літо». Ці назви написані самою Ліною Костенко, ніби своєрідний автограф для її читачів.
До речі, цикл віршів про літо виявився найоб’ємнішим.
До «Річки Геракліта» увійшли вірші не лише про природу та стан людської душі. Є у ній і поезії, присвячені близьким людям Ліни Василівни – чоловіку, дітям, мамі, бабусі, друзям.
…Ось я проходжу, і ось я пройду.
Може, й навік, але справа не в тому –
Тільки б не танув, як тінь на льоду,
той силует у вікні золотому..!
Має збірка кілька ілюстративних доповнень від Сергія Якутовича, які вдало та тонко підкреслюють внутрішню атмосферу книги. Не дивлячись на чорно-білу колористику, ці ілюстрації надзвичайно глибокі за своїх змістом. Роздивляючись кожну з деталей, зупиняєш свій зір на них на довгі хвилини.
У книжці ви не знайдете віршів політичного направлення чи трагічного звучання. Кожен рядок цієї збірки – то спогади, оповиті ніжністю, незрівняне єднання з природою та переживання кожної найтоншої зміни навколо з приходом нової пори року.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі