Він – вітчизняний учений, судовий медик та криміналіст, фундатор криміналістичного напряму в судовій медицині, зробив величезний внесок у розвиток експертного потенціалу Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, що носить його ім’я, створив харківську наукову школу судових експертів, представники якої залишили свій слід не лише в історії судової експертизи, а й на сьогодні демонструють потужний науковий потенціал.
Микола Сергійович Бокаріус народився 31 березня 1869 р. в родині викладача чоловічої гімназії в м.Одесі. Після закінчення гімназії у 1890 р. вступив до медичного факультету Харківського університету, який закінчив з відзнакою у 1895 р. і був обраний на посаду позаштатного ординатора хірургічної клініки, якою керував професор В.Ф.Грубе, де займався патологоанатомічними і патогістологічними дослідженнями клінічного матеріалу. У 1897 р. Микола Сергійович обраний на посаду помічника прозектора кафедри судової медицини, якою керував професор Ф.А.Патенко. У 1901 р. став прозектором, у 1903 р. був прийнятий у число приват-доцентів, у 1902 р. успішно захистив докторську дисертацію «Кристаллы Флоранса, их химическая природа и судебно-медицинское значение». А у 1910 р. його обрано на посаду завідувача кафедри, тоді ж отримав звання професора, читав курси пластичної анатомії в художній школі, шкільної гігієни для вчителів, завідував кафедрою в Жіночому медичному інституті, викладав судову медицину на юридичному факультеті, а в роки Першої світової війни організував і проводив курси з підготовки сестер милосердя й санітарів.
Педагогічна діяльність М.С.Бокаріуса визначалась невпинним прагненням до удосконалення учбового процесу, він ґрунтовно перебудував навчальний процес на кафедрі, внаслідок чого з пасивного слухача студенти стали активними і самостійними учасниками педагогічного процесу. Вчений підготував і видав 14 посібників (методичних вказівок) до практичних занять із судової медицини.
У своїх наукових роботах і в практичній експертній діяльності Микола Сергійович завжди прагнув до поєднання судово-медичних і криміналістичних знань. Ще в дореволюційні роки в книзі «Судова медицина у викладі для юристів» М.С.Бокаріус відводив вагоме місце матеріалам з області криміналістики. Включаючи їх в названу книгу, він посилався на третій французький судово-медичний конгрес (1913), який виніс резолюцію про необхідність викладання на юридичних факультетах основ судової медицини з включенням в програму елементарних відомостей по анатомії, а також по бертільонажу, антропометрії та інших відомостей, з області так званої «наукової поліції».
Як фундатор криміналістичного напрямку у вітчизняній судовій медицині, Микола Сергійович має близько 50 наукових праць відповідної спрямованості. Його наукові праці свого часу були перекладені на кілька іноземних мов і надруковані в Європі й Америці. Деякі з них (наприклад, посібник з судової медицини для юристів «Первинний зовнішній огляд трупа при міліцейському і розшуковому дізнанні») досі не втратили своєї наукової цінності. З 1926 р. у Харкові з ініціативи та під редакцією М.С.Бокаріуса почали видавати журнали «Архів кримінології та судової медицини» і «Питання криміналістики та науково-судової експертизи» (українською мовою).
У 1923 році він брав участь у підготовці Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів УРСР, у 1924 – у підготовці «Правил про виконання судово-медичного дослідження трупів», розробив «Правила про класифікацію тілесних ушкоджень». У 1930 році став директором Всеукраїнського заочного медичного інституту Наркомату охорони здоров'я УРСР, завідувачем кафедри судової медицини Харківського інституту вдосконалення лікарів, а також обирається науковим консультантом 3-ї школи адміністративно-міліцейських співробітників НКВС Російської Федерації в Новочеркаську.
Особиста ж експертна практика Миколи Бокаріусa була виключно обширною. За своє життя він зробив розтин більше 3 тисяч трупів і провів експертне дослідження близько 5 тисяч речових доказів. У складних випадках до нього зверталися практичні працівники не лише різних міст УРСР, але й інших союзних республік.
Його найглибші, новаторські ідеї та наукові дослідження, його унікальна особистість стали цілою епохою в області судової експертизи й криміналістики. Він, власне кажучи, створив судову експертизу в Україні, вивів її на європейський і світовий рівень. Тому не дивно, що у 1925 р. у зв'язку із 30-річчям лікарської та науково-педагогічної діяльності Миколі Сергійовичу Бокаріусу – першому серед професорів України – урядом УРСР було присвоєно почесне звання «Заслужений професор УРСР», а у 1931 р. його ім’ям було названо Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Помер М.С.Бокаріус 23 грудня 1931 року в Харкові.
У 2005 році його ім'ям названо кафедру судової медицини та основ права Харківського національного медичного університету, відкрито Музей історії кафедри судової медицини і Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, в якому центральне місце зайняла експозиція, присвячена М.С.Бокаріусу, відтворено обстановку робочого кабінету професора, а головним експонатом музею є його воскова скульптура. З 2006 р. в Україні стали традиційними науково-практичні конференції «Бокаріусовські читання».
Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:
Енциклопедія Сучасної України [Текст] / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координаційне бюро Енцикл. Сучас. України НАН України; редкол.: І.М. Дзюба [та ін.]. - К. : Координац. бюро ЕСУ НАН України, 2001- .
Т. 3: Біо - Бя: [3155 гасел] / наук. ред.: І.М. Блюміна [та ін.], наук. консультанти та рецензенти: Б. Бакула [та ін.]. - 2004. - С. 690-695.
