Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

90 років з часу написання У.О.Самчуком роману «Марія»

18.10.2023 19:55

«Я не тому письменник українського народу, що вмію писати.
Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом.
Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені
використати його для доброго, для потрібного.»
Улас Самчук

Улас Самчук – видатний майстер української прози XX ст. Його творча спадщина дає підстави стверджувати, що він підніс вітчизняну прозу на рівень світових зразків. Але ім'я письменника та його творчість були надовго вилучені з літературного процесу.

На думку В. Федоренко, «Улас Самчук володів одним з найрідкісніших талантів у нашій літературі. Він – епік широчезного віддиху, автор широчезних полотен, рідкий талант у всіх літературах, а не тільки в нашій. Щоправда, епопеї добре вдаються представникам тих поколінь, які вступають у життя на плечах подій, що можуть бути предметом епопеї». XX ст. дало достатньо такого матеріалу, а Самчуку вдалося майстерно показати свою добу, майже ціле сторіччя проклятої долі нашого народу, показати не відірваними шматками, а масивом, суцільно зв'язаним із цілою нашою історією, створити «найвищої кляси комп'ютер, на листках-сторінках якого записано все, що торкається нашого минулого, теперішнього і прийдешнього, короткоповне психологічне обличчя нашого народу...»

Першим, хто сказав світові правду про 1933 рік, його причини і наслідки, став автор роману “Марія” Улас Самчук. Написаний у високому стилі хроніки життя жінки-селянки, роман підносить її образ до символу України, багатостраждальної нашої землі. Письменник і журналіст Улас Самчук був членом уряду УНР у вигнанні, входив до складу ОУН, в роки нацистської окупації редагував газету «Волинь» у Рівному. В 1948 році переїхав до Канади, де прожив до кінця життя.

«Марія» Уласа Самчука належить до числа тих творів, якими українська література має право пишатися перед усім світом. Ця річ (за жанром — міні-роман або ж епічна повість; має підзаголовок: «Хроніка одного життя») створювалася не через багато років після трагедії, у тиші комфортних кабінетів та бібліотек, а відразу ж по «гарячих слідах» катастрофи, у Празі, того ж таки жахливого 1933 року . Адже, як і всі представники української протибільшовицької еміграції в Чехії, Австрії, Німеччині, Великій Британії та інших країнах Європи, Улас Самчук чудово знав про ті жахливі злодіяння, що коїв кремлівський режим та виконавці його волі в Україні. Там же, у Празі, були написані й інші твори, зокрема “Волинь”, “Кулак”, “Гори говорять!”.

Автор не був очевидцем страшних подій, але пам’ятав голод у двадцятих, коли з радянської території тікали нещасні люди і просили хоч шматочок хліба. Мав нагоду Самчук спілкуватися й з тими, кому пощастило вислизнути на волю в 1933-му. Письменник зіставляв різні, одна жахливіша від іншої розповіді, осмислював події масштабно: голод нищив націю не тільки в Україні, а практично у всіх регіонах, де жили етнічні українці. Таким чином, штучний голод планувався сталінською клікою як геноцид, як замах на українську націю. Саме ці події лягли в основу написання роману – хроніки.

Роман «Марія» Улас Самчук присвятив своїй першій дружині Марії Зоц. А в її особі — всім «матерям, які померли голодною смертю в 1932—1933 роках». Головна героїня Марія народилася в 1861 році, коли український селянин отримав право на користування землею. І померла в Голодомор, коли вся свобода для нього завершилася.


Улас Самчук та Марія Зоц

У 1934 р. у Львові вийшло друком перше видання “Марії” друге з’явилося 1941 р. у Рівному. Для рівненського видання було зроблено кілька обкладинок. Один із варіантів виглядав так: уздовж аркуша розміщена кіноплівка, на якій зображені кадри з роману. Художник точно вловив письменницький прийом – кінематографічність. Можливо, автор цих ескізів – художник та графік Н. Хасевич (1905–1952) із Волині – воїн УПА, який загинув у боротьбі за національну ідею. Німецький переклад було здійснено 1943 р. (перекладач П. Кюцнер). Протягом 1940–1950-х рр. твір перекладався і друкувався французькою мовою – переклад Л. Шульгин та Русан. Книжка була перекладена також англійською мовою. На сьогодні майже нічого невідомо про згадувані переклади та їхніх перекладачів.

В архіві У. Самчука , який зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, міститься чимало листів письменника до перекладачів, видавців, видавництв, в яких закарбувалися цікаві подробиці щодо видання роману “Марія” іноземними мовами. Найбільше листів письменника до Петра Стефуранчина, Олександра Шульгина та Лідії Шульгин, які опікувалися виходом у світ роману французькою мовою. Відомості про це можна знайти й у відомих спогадах У. Самчука “Планета Ді-Пі”. 11 лютого 1947 р. прозаїк занотував: “Пише мені також пан Петро Стефуранчин з Парижа, що там у одному видавництві має вийти по-французьки “Марія”. Докладніше відомості про це дістану пізніше”. А згодом, 3 травня 1947 р., У. Самчук зробив такий запис: “Довгий лист з Парижа від Петра Стефуранчина з приводу видання “Марії” по-французьки. Переклад її зладила Лідія Шульгин… Пише, що при певних умовах “книжка може появитися на початку 1948 року. Подає і пояснює умови гоноровання та радить назвати “Марію” іншою назвою”


Петро Стефуранчин

Обов’язок перед собою і нацією Улас Самчук вбачав у тому, щоб «залишити по собі слід у слові – і то у слові солідного вияву». Про це писав він у листі до Дмитра Нитченка 1 квітня 1976 року. Попереду ще було одинадцять років активного творчого життя, позаду – майже шістдесят років вигнання з рідної землі, ув’язнення в польських, німецьких і угорських в’язницях, триразовий нелегальний перехід кордонів і війни, війни, війни.

Ось як у 50-х рр. Самчук розцінював свій пройдений шлях: «Маю сорок років життя. Народився під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, 15 років вигнання, 14 миру. Польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, Чехо-Словаччини, Карпатської України, протекторату, Генерального губернаторства, Райхскомісаріату України, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932—1933, концентраційні табори... І вічне вигнання».

Дослідники діаспори високо оцінили роман “Марія”. Український журналіст і письменник Анатоль Галан (Анатолій Калиновський), який виїхав із СРСР на Захід під час Другої світової війни, у газеті “Новий шлях” опублікував статтю “Безсмертна Марія”, в якій відзначив, що цей твір є одним із кращих у творчому доробку митця: “По силі емоційного наснаження й правдивости зображувальних подій нема їй рівного в усій українській літературі”. “…І коли б Самчук, крім “Марії”, не написав нічого, то й тоді його ім’я стояло б першим у списку безсмертних літописців нашого часу”


Анатоль Галан (Анатолій Калиновський)

Зрозуміло, творчість Самчука була під забороною в радянській Україні. Лише за часів незалежної Української держави письменник почав повертатися на свою батьківщину. Було перевидано низку його творів. Це трилогія «Волинь», перевидання якої викликало чималий резонанс й роман «Марія». З’явилися праці про твори письменника, музеї, кілька пам’ятників та вулиць, названих на його честь, літературні премії Уласа Самчука. Письменник увійшов до літературного канону. Роман «Марія» почали вивчати в школах, але у 2012 році за часів президентства Віктора Януковича, коли міністром освіти і науки був Дмитро Табачник твір вилучили зі шкільної програми. І на разі це питання не вирішене.


Пам’ятник Уласу Самчуку у м. Рівне.

Відеоматеріали

Використані джерела

Календар подій

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 2021
22232425262728
2930