«Танатонавти» складають першу частину однойменної дилогії і мають доволі суперечні відгуки від читачів. Прихильники творчості Бернара Вербера більш схвально поставилися до другої книги з цієї серії – «Імперія янголів».
І хоча обидві книги можна читати окремо, все ж ми радимо не оминати увагою й цей роман.
Що ж викликало негатив зі сторони читачів? По-перше, це тема твору – смерть. Погодьтеся, у нашій свідомості це поняття асоціюється лише з негативом та болем. У розмовах ми намагаємося уникати цієї теми, не поглиблюючись у її деталі. Вербер у своїй книзі зробив все повністю протилежно.
Саме смерть та вивчення її деталей стали основою його розповіді. Два друга – Мішель та Рауль – ще в дитинстві цікавилися, що відбувається з людиною, коли вона помирає. Вони вивчили всі існуючі міфи та легенди, навіть проникли у лікарню, аби поспілкуватися з тими, хто пережив клінічну смерть.
Через багато років доля знову звела друзів разом. Цього разу їх об’єднала робота над проектом «Парадіз». Суть досліджень полягала в тому, аби штучно вводити людей в стан коми, аби отримати від них інформацію про те, що ж насправді знаходиться за лінією життя. Таких «мандрівників» у потойбічний світ називали «танатонавтами».
З кожним наступним експериментом вони все більше часу проводили у комі, досліджуючи все нові і нові землі Terra Incognita. Ці «подорожі» не залишають читачів байдужими. Ти щиро переживаєш, коли допустимі хвилини коми спливають, а танатонавт досі не повернувся. Сумуєш, коли хтось з них залишається «там». Авторові вдалося без особливих зворотів мови та сюжетних перебільшень, просто і щиро передати переживання і добровольців, і самих дослідників.
Багато хто скаржиться, що характери героїв розкриваються лише по їх відношенню до танатонавтики, а опис життя у реальному навколишньому світі майже відсутній. Тут треба пам’ятати, що основою даного роману є не його герої (не було б цих, автор знайшов би інших), а сам процес пізнання континенту смерті. Саме карта потойбічного світу та пізнання законів його існування є основоположним каменем «Танатонавтів».
Хоч як би не захоплювала розповідь Бернара Вербера, не забувайте, що це – літературна книга. Автор не заявляє про її безапеляційну фактологічну правдивість, тому не слід скаржитися на окремі неточності в описі континенту чи ієрархії янголів.
Це мандрівка. Трохи лякаюча і подекуди дивна. Однак після читання цієї книги кожен обов’язково замислиться над тим, що буде далі, й інакше погляне на своє власне життя.
Ми не знаємо, що трапиться з нами завтра, однак ми можемо наповнити сенсом наше «сьогодні».
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі