Відтоді, як в Україні з'явилася гривня, минуло 25 років. Багато хто пам’ятає, як на початку 1990-х українці були «мільйонерами» і купували хліб за космічні цифри на карбованцях-купонах. А тоді настала осінь 1996 року – і все змінилося.
Важко сказати, скільки ж саме років гривні. Найпоширеніша думка, що історія української валюти сягає часів Київської Русі та походить від слова «гривна» – стародавньої нашийної прикраси, а також вагової, лічильної та монетної одиниці, що була поширена на теренах сучасної України. Гривна лишалася грошовою одиницею на Русі до XIV століття. Під час монголо-татарської навали (з другої половини XIII століття) срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл. Так з'явилися рублі.
Сто років тому, згідно з Четвертим Універсалом від 22 січня 1918 року, Україну було проголошено «самостійною, ні від кого не залежною державою». Тому 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка дорівнювала 10 «шагам» і обмінювалася за курсом 2 гривні за 1 карбованець. З 17 жовтня гроші надійшли в обіг. Але довго служити українцям їм не судилося – гетьман Павло Скоропадський поновив обіг державних карбованців.
Коли на початку 90-х років минулого століття виникла відновлена незалежна Українська держава, знову постало питання запровадження національної валюти. 20 березня 1991 року Верховна рада Української РСР оголосила розташовані на території України банки власністю республіки й утворила Національний банк України (НБУ). Уже наступного місяця розпочалась робота над ескізами нових українських грошей.
Почалися палкі дискусії щодо назви. Розглядалося чимало варіантів. Куна – за аналогією з древньоруською грошовою одиницею слов’ян. Зрештою цю назву уподобали хорвати – з 1994 року це їх офіційна валюта. Рубль – гроші з такою назвою теж були на Русі, за деякими версіями рубль вартував півгривні. Українська діаспора в Канаді, яка звикла використовувати канадський долар, пропонувала запровадити ще й долар український. Але зрештою зійшлися на гривні.
Ще одна хвиля суперечок стосувалася того, як же назвати монети. Тут теж були різні пропозиції. Різана – дрібні мотети Київської Русі, орієнтовно одна різана дорівнювала 1/20 гривні. Шаг – польсько-литовська срібна монета, саме на шаги поділили гривню за часів УНР. За аналогією з центом була ідея назвати українські монети сотими. Після перемовин зійшлися на зрозумілих і знайомих копійках.
Цікавим є той факт, що в той час як українські еліти обирали назву нової валюти і розглядали рубль як один з ймовірних варіантів, російські еліти офіційну валюту Російської Федерації свого часу пропонували назвати гривнею.
10 грудня 1991 року Верховна Рада затвердила назву грошової одиниці – гривня, яка мала стати єдиним законним платіжним засобом на території України, її покупюрну побудову, а також перелік видатних діячів історії та культури України, портрети яких планували помістити на лицьовій стороні банкнот. Зрештою на перших номіналах з’явилися: князь Володимир Великий (1 гривня), князь Ярослав Мудрий (2 гривні), гетьман Богдан Хмельницький (5 гривень), гетьман Іван Мазепа (10 гривень) та перший президент УНР Михайло Грушевський (50 гривень). Тож, спочатку лише дві банкноти гордо зображали письменників – Івана Франко (20 гривень) та Тараса Шевченко (100 гривень).
Номінали у 200 гривень із Лесею Українкою, у 500 гривень із Григорієм Сковородою та у 1000 гривень із Володимиром Вернадським з’явилися значно пізніше. Цікаво, що Леся Українка – єдина жінка, яка удостоїлася «честі» бути на гривні. І саме купюра з її зображенням залишається найпопулярнішою. За даними НБУ, банкноти з портретом Лесі Українки – це майже чверть усього готівкового обігу.
До речі, українську гривню малювали два художники: Василь Лопата та Борис Максимов. Багатостраждальною для них виявилася десятигривнева купюра, її ескіз довелося перемальовувати 15 разів.
Однак, поки не було виконано всі роботи над створенням гривні, від січня 1992 року були запроваджені попередники валюти – купоно-карбованці (на фото зліва), за якими наприкінці 1992-го закріпилася назва «українські карбованці». Планувалося, що, повністю витіснивши радянські гроші, вони десь із півроку побудуть основним платіжним засобом. Адже ще 14 листопада 1991 року Президія Верховної ради затвердила постанову «Про національну валюту в Україні», яка передбачала появу гривні вже в першому півріччі 1992-го.
І справді, навесні 1992 року було виготовлено перші півтора мільярда банкнот нової грошової одиниці, які через відсутність власних виробничих потужностей друкували за кордоном: номіналом 1, 2, 5, 10, 20 гривень – канадською компанією «Canadian Bank Note Company Limited», а номіналом 50, 100 та 200 гривень – британською «Thomas De La Rue Company Limited». Перехід на національну валюту вартував Україні $80 млн. Була розроблена секретна операції «Щит України», у ході якої 3 млрд купюр мали доправити морем та літаками. Пізніше усі купюри й монети друкували і карбували лише в Україні. Адже 1994 року відкрили Банкнотну фабрику, а в квітні 1998 року – Монетний двір.
Гривню планували ввести ще літом 1992 року, але довелось декілька разів відкласти це через гіперінфляцію, яку не зупинив вихід України з рубльової зони у листопаді 1992 року. Вже 1993 року рівень інфляції становив рекордні 10156%! Однак згодом ситуацію вдалося стабілізувати, й 1994-го рівень 
інфляції був 401%, 1995-го – 182%. Але курс купоно-карбованця вдалося суттєво стабілізувати лише 1996 року (тоді інфляція у першому півріччі становила 30%). Президент України Леонід Кучма 25 серпня підписав указ «Про грошову реформу в Україні», якою передбачалось з 2 по 16 вересня введення «в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина копійка». Карбованці ж підлягали обміну на гривні за курсом: 100 000 крб. = 1 грн. Що ж до валютного курсу, то він був дуже оптимістичним: $1,8 дорівнював 1 гривні.
Однак довгий час українська валюта не мала власного знаку. Він з’явився лише у 2004 році і розшифровується наступним чином: маленька літера «г» з двома горизонтальними лініями, які символізують стабільність – ₴. Дві лінії додали до офіційного символу української валюти за аналогією з найстабільнішими валютами світу: доларом та євро.
До фінансової кризи 1998 року гривня була доволі сильною валютою. Та у серпні 1998 року – знецінилася майже втричі. Курс близько 5 гривень за долар був незмінним багато років. Унаслідок глобальної фінансової кризи 2008 року українська гривня девальвувала з приблизно 5 грн/дол до 8 грн/дол. Такий фіксований курс тривав аж до початку 2014-го. Через революцію, втечу Януковича, анексію Криму, початок війни на Донбасі курс гривні сягнув майже 16 грн за долар. На початку 2015 року ситуація ще більша загострилася, і долар коштував 33 грн. Однак згодом вдалося вирівняти показники, ціна за долар зупинилася на рівні 25 грн. Зараз долар можна купити трохи більш ніж за 27 грн.
За ці 25 років гривня значно подешевшала. НБУ поступово вводив усе більші номінали. Фактично, грошова реформа досі триває. Після завершення впорядкування номінального ряду монет і банкнот гривні в обігу перебуватимуть монети номіналом 10, 50 копійок, 1, 2, 5, 10 гривень і банкноти номіналом 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 гривень.
Свій початковий дизайн гривня змінювала двічі: у 1994-му та в 2003-му. Останній варіант, яким ми послуговуємося і сьогодні, виявися напрочуд вдалим. У 2008 році спеціальна комісія Міжнародного фінансового банку оцінювали валюти світу за їх естетичними якостями. Наша гривня ввійшла в п’ятірку найгарніших нарівні з болгарським левом, американським та австралійським доларом та євро. Хотілось б, звичайно, аби гривня ще у п’ятірку найстійкіших валют світу увійшла, але всьому свій час.
Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:
- Гайдуцький П.І. Гривня – атрибут державності та ефективності економіки [Текст] / П.І. Гайдуцький // Економіка та держава. – 2016. – № 8. – С. 4-11.
- Загреба Максим. Гривня зразка 1994 р. [Текст] / М. Загреба; С. Яценко // Нумізматика і фалеристика. – 2018. – № 2. – С. 18-22.
