«Як не можна жити за взірцем іншого народу…, точно так само не можна виховувати за чужою педагогічною системою…
Цей незвичайний педагог – рідна мова – не тільки навчає багато чого, а навчає напрочуд легко, за якимось недосяжним полегшеним методом…»
Костянтин Ушинський
У цьому році виповнюється 200 років [18.02 або 19.02 (02.03 або 03.03) 1823 (за ін. даними 1824)] від дня народження корифея української та світової педагогіки Костянтина Дмитровича Ушинського. Постійний інтерес до ідей великого педагога та прогресивного громадського діяча ХІХ століття викликаний сьогодні необхідністю осмислення глибинних зв'язків педагогічних явищ у їхній цілісності й взаємодії в загальнокультурному історичному контексті.
Константин Дмитрович приділяв велике значення мові народу (питання, яке віками сповнене актуальності), адже, за його словами, «якщо вимерла мова в устах народу, вимер і народ». Педагог обстоював думку, що кожний народ має право мати школу рідною мовою, засуджував царизм за заборону вивчення української мови у школах на українських землях. Ушинський вважав: «Людина, з дитинства позбавлена рідної мови, є непотрібним членом суспільства, вона ніколи не зрозуміє народ, залишиться людиною без Батьківщини, яку б маску патріотизму вона не надягала пізніше».
Усі руські імперські режими, монархісти, більшовики й необільшовики, насаджували й насаджують колоніальний штамп, що Костянтин Ушинський – руський педагог і вчений. І хоча Костянтин Дмитрович писав свої праці російською мовою, він належить до плеяди славетних українських педагогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв’язаний. Ушинський рішуче стверджував: «Ні, я українець: рід наш старовинний, дворянський. Всі родичі, діди, дядьки і батьки були українцями, народилися й поховані в українській землі».
К. Д. Ушинський визначив основні шляхи й засоби розвиваючого навчання, був поборником класно-урочної системи, врахування вікових і психологічних особливостей дітей. Він надавав важливого значення праці у психологічному та фізичному розвитку людини, вказував на керівну роль школи й особи вчителя у вихованні дітей.
Саме він склав підручники для початкового навчання. У 1861 році вийшов «Дитячий світ і Хрестоматія», у 1864 – «Рідне слово», в яких науковий рівень знань поєднувався з доступністю, яскравістю викладу та служив завданням морального й естетичного виховання. Однак, основною фундаментальною працею науковця вважається психолого-педагогічний та філософський тритомний твір – «Людина, як предмет виховання». У нього вчилися найкращі грузинські, вірменські, фінські, татарські та болгарські педагоги.
Як же склалася доля ціього непересічного педагога Ви можете дізнатися перейшовши за посиланням Костянтин Дмитрович Ушинський…
