Книжки, що пережили репресії

У херсонській бібліотеці ім. О. Гончара зібрали відомості про уцілілі видання 1917-1920 років та українське друкарство столітньої давнини

До 100-річчя Української революції на сайті відділу рідкісних і цінних видань Херсонської обласної універсаль­ної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара відкрили новий розділ «Україніка». Як сказано в описі, до роз­ділу входитиме документальний спадок із фонду бібліотеки, що міс­тить інформацію «про всі аспекти життя України та українського на­роду за його багатовікову історію, а також матеріали, що становлять історичну, культурну, наукову чи освітню цінність».

Наразі до уваги користува­чів представлено кілька підрозді­лів. Це «Видавнича справа доби Української революції 1917-1921 років», «Українська хвиля 1917-1921 років на Херсонщині. Видавнича діяльність національно-культурних та політичних това­риств у Херсоні» та «Книжкові пам'ятки вітчизняного друкарства 1917-1921 років із рідкісного фонду книгозбірні». За словами ав­торки проекту, завідувачки відділу рідкісних і цінних видань Ольги Сак, цю тематику вибрали до 100-річчя Української революції і че­рез особливу увагу, яку необхідно приділяти спробам українського відродження в ті часи.

«Ідея розділу народилася після тематичної виставки друко­ваних робіт 1917-1920 років, які є у фондах нашої бібліоте­ки, – розповідає «Дню» Ольга Сак. – Видання цього періоду є цінними пам'ятками історії та місцевої видавничої справи. Їх збереглося дуже мало. Працюючи з книжками, ми помічали багато штампів «Видання заборонено» від 1937 або 1940-х років. Вони вказують на те, що книжки підпа­дали під цензуру і мали бути зни­щені, оскільки не вписувались у радянську пропаганду. Але знахо­дилися бібліотекарі, справжні зберігачі українського слова, які на свій ризик не викидали їх, а відкладали десь у закутки. Тож якщо ці книжки пережили ті страшні часи і вціліли, сьогодні ми мусимо розповідати про їхній шлях, збері­гати та демонструвати, аби трима­ти зв'язок поколінь».

Щоб наповнити підрозділи «Україніки», каже Ольга Сак, до­велось опрацювати чимало статей і розвідок місцевих істориків, кра­єзнавців, також стали у пригоді колишні власні дослідження в об­ласному архіві. Тепер у зручному форматі й в одному місці можна дізнатися про діяльність різних українських товариств, видав­ництв і просвітників, які поширю­вали рідне слово за часів тяжких випробувань. Керманичами пер­ших українських організацій на Херсонщині, натхненниками на­ціональної справи стали земські діячі: очільник товариства «Українська хата», письменник Микола Чернявський, організатор това­риств «Просвіта» і «Українська книгарня» Іван Челюк, громадсь­кий діяч, етнограф, мовознавець, педагог, голова видавничого това­риства «Думка», редактор укра­їнської газети «Дніпро» Нестор Малеча, скарбник «Української хати», лектор курсів української мови при товаристві «Просвіта» Сергій Шульгін та інші. З їхньою діяльністю пов'язана поява в Хер­соні більшості українських кни­жок і періодичних видань.

У розділі «Видавнича спра­ва доби Української революції» за­значено, що 1917 року в Україні ді­яло 78 видавництв, а 1918-го – вже 104. Але цю цифру не можна вважати остаточною, оскільки іс­нувало чимало незареєстрованих підприємств, які випускали друко­вану продукцію. У фондах бібліо­теки ім. Олеся Гончара зберігаються як рідкісні місцеві видання тих часів (твори М. Чернявського, Вісник товариства «Українська хата», ви­дання «Кобзаря» тощо), так і зраз­ки видавничої справи інших регіо­нів України. В окремих підрозді­лах описані наявні видання із су­спільних дисциплін (роботи з істо­рії України М. Грушевського, М. Драгоманова, Д. Багалія та ін­ших); видання з мовознавства та літературознавства (І. Огієнко, М. Левицький, О. Курило); худож­ня література (П. Мирний, І. Кот­ляревський, М. Гоголь), різнома­нітні періодичні та серійні видан­ня (передусім це цінна серія з теат­ральної справи «Театральний по­радник», яку наповнили роботи Г. Гаєвського, В. Сладкоспєвцева, О. Загарова та інших).

«У міру дослідження та опрацювання документів зазначе­ної тематики створюватимуться відповідні підрозділи, – зазначає Ольга Сак. – У нас ще багато ціка­вих з історичного і культурного по­гляду видань, про які обов'язково треба розповісти читачам».

Іван Антипенко

День. – 2017. – 15-16 груд. (№227-228). – С. 11.