Книга, яка вартує окремої уваги та її обов’язкового прочитання
Це – ілюстроване військово-історичне видання Сергія Камінського «Народні панцерники в гібридній війні на Донбасі».
Її автор – підполковник Збройних сил України, військовий журналіст. Йому знадобилося цілих чотири роки, щоб провести понад сотню інтерв’ю, які й лягли в основу видання.
Це – збірка історій про сім десятків неймовірних перетворень цивільних і військових автомобілів на потужну та надійну бойову техніку. «Анаконда», «Вовк», «Пряник», «Ангеліна», «Нива» – про них ходили справжні легенди. І кожен із цих броньовиків має свою насичену нелегку долю.
Наприклад, шушпанцер «Анаконда» було створено на основі Ford Explorer 1993 року випуску. Після бронювання, зміни гуми та озброєння авто відправили на бойові позиції в жовтні 2014 року. Однак воно виявилося з характером і не одразу підкорилося бійцям. Майже два тижні знадобилося водієві, аби стати з панцерником одним цілим. Спочатку машина була задіяна у районі Донецького аеропорту, далі – перенаправлена на Чонгар. Щодня водій «Анаконди» долав близько чотирьох сотень кілометрів, що було рекордом для підрозділу.
В основі броньовика «Вовк» також був позашляховик. Цього разу вибір майстрів впав на Mitsubishi Pajero. Після переробки панцерник взяв на себе все нічні виїзди. Серед заслуг цього авто є навіть перетин мінного поля без підриву.
Однак книга «Народні панцерники…» не лише про техніку. Вона – про надзвичайно талановитих та натхненних людей: ініціаторів проєктів, спонсорів, майстрів, бійців та волонтерів… Всіх, хто зробив свій внесок у захист життів наших воїнів.
Це видання значно відрізняється від десятків інших, написаних про війну на Донбасі. Тут на кожній сторінці хочеться зупинитися якомога довше, щоразу вражаючись умінню та винахідливості майстрів.
Сергій Камінський відкрив читачам нову сторону війни, про яку до цього мало хто говорив.
Не дивлячись на тематику видання, після прочитання книги виникає відчуття піднесення та гордості, а ще – бажання втілювати навіть найнеймовірніші мрії у життя.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі