Поглянемо як формувалися традиції святкування Нового року через «новорічну пресу» 40 – 70-х років ХХ ст. Для багатьох видань Новий рік не був важливою подією, здебільшого йшлося про трудові досягнення, “зростання добробуту” радянських людей та типові проблеми повсякдення. Їм присвячували обкладинки журналів і передовиці газет. Через періодичні видання радянська влада активно нав’язувала суспільству єдину ідеологію і зображала радше бажане майбутнє, ніж сувору реальність. Та все ж грудневі номери виходили під гаслом Нового року.
Грудневий номер журналу «Україна» за 1959 рік надрукував статтю «Щоб нам добре святкувалось» присвячену передовикам виробництва які готували все до свята: «Ще коли припікало літнє сонце, а потім сіялись холодні осінні дощі, художники, квітникарі, кондитери, винороби готували все до свята». У тексті наводяться фотографії та прізвища кондитерів «Київського торту»: «Не одна господарка в Києві, Житомирі… поставить на святковий стіл торт, кекс або рулет, виготовлений у київській пекарні №11. За кілька тижнів до Нового року починають надходити сюди замовлення від торговельних організацій різних міст». В цьому ж номері наведені коментарі тих, хто вирощує бузок у теплицях Куренівського квітникарства, виготовляє новорічні прикраси на «Лаборскло» або ж працює на виноробному заводі де виготовляють «Радянське шампанське Мускатне». Автор статті пропонує тост: «Тож хай один з ваших тостів буде за цих незнайомих людей, які чимало потрудилися, щоб нам добре святкувалось».
Грудневий випуск журналу «Радянська жінка» за 1971 р. відкриває стаття про робітниць Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас: «У Теребовлі роблять багато різних див: золоті шишки і сонячні ліхтарики, крижані бурульки і золоті зірочки… І кожна прикраса своєрідна, барвиста, і у кожній живе Казка як у словах Михайла Стельмаха: “Оце ж коли зима обриває з днів тепло, коли вони стають найменшими і найхолоднішими, то коваль над ковалями — сам Сварог – у своїй кузні кує новорічне сонце, кує, не покладаючи рук…”».
Здається, що у радянському союзі дефіциту на шампанське, торти, майонез… не було.
Невід’ємною частиною грудневої преси були гуморески та анекдоти на новорічні теми, карикатури. Гуморески на певну тему були в моді і повторювалися в різних журналах. Наприклад, розповідь про жартівливий «календар для чоловіків», який би нагадував чоловікові про різні сімейні свята та давав поради, як «задобрити» дружину був надрукований в журналах «Україна» (1962) і «Радянська жінка» (1965).
Новорічні випуски цих популярних журналів давали поради сучасницям як накрити новорічний стіл під ялинкою, рецепти новорічних страв, як прикрасити квартиру, що вдягнути жінці на Новий рік, викрійки святкових суконь.
Веселі новорічні жарти та дотепні карикатури дарував улюблений народом сатиричний журнал «Перець». Його грудневі випуски повністю присвячені темам Нового року. Була в «Перці» рубрика «Чудеса в решеті». В неї одного разу потрапив Київський університет, керівництво якого видало такий цікавий документ: «До 26 січня 1947 року всі студенти, які мають «хвости», будуть вивішені біля деканату. Філдекс». Від «Перцю»: «філдекс» у перекладі на людську мову значить «деканат філологічного факультету». Довчилися, як кажуть, «до ручки».
У новорічні газетні репортажі часто потрапляла сфера обслуговування.
Наприклад, в газеті «Червона зірка» за 30 грудня 1975 року надрукована стаття М. Лисенка «Подаруйте покупцеві посмішку». «У нас в районі продавців високої культури обслуговування багато. Багато теплих слів щирої подяки адресують покупці нашим маякам торгівлі. Марії Федосіївні Лисенко – завідуючій промтоварним магазином в селі Новопавлівка. Вона носить почесне звання передовика соціалістичного змагання. Марія Юхимівна Брезіна працює в селі Володимирівка. За неспокійну вдачу, серце, відкрите людям, односельчани не вперше обирають її депутатом районної Ради депутатів трудящих. Своєю сумлінною працею заслуговує на шану покупців села Іванівки Ганна Василівна Кий. Її фотографія – на Дошці пошани».
В першому номері газети «Червона зірка» за 1970 рік надруковано фейлетон за авторством самого Діда Мороза «Сни в новорічну ніч». «У гумористичному ключі висвітлено ті проблеми, які актуальні цілий рік – недобудований хлібозавод, часто порожні хлібні полиці, неосвітлені вулиці, нечуйне ставлення до людей деяких посадових осіб». Ця ж тема у «Червоній зірці» розвивається і на початку 1975 року. В. Добрякова з сатиричними новорічними побажаннями звертається до окремих голів колгоспів, у яких відсутні громадські лазні:
«У 75-му році годі «моржами» робити людей.
Змайструйте ж ви лазні, хоч невеликі,
Хоч і «без вікон, і без дверей».
Безумовно, в той час журналістика потопала у пропаганді і перекручуванні фактів, однак були й інші традиції, які варті того, аби дещо трансформувати їх та втілювати сьогодні.
Час нестримно біжить вперед, змінюються реалії життя але свято залишається святом.
Бажаємо щоб Новий рік подарував нам усім Перемогу та спокій. Магія Нового року подарувала найкращі емоції і враження. Нехай мрії здійсняться! Щасливого Нового року!
