Викрадення росією українських дітей. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара

Депортація є одним із тяжких злочинів проти людяності, який вчиняє рф в ході війни в Україні. Після початку повномасштабної агресії росії проти України у 2022 році окупанти почали масові депортації українських дітей із тимчасово окупованих територій. За даними національного порталу «Діти війни», що адмініструється національним інформаційним бюро та створений відповідно до Женевських конвенцій, всього з 24 лютого 2022 року росія вивезла 19 546 дітей. Водночас 2015 дітей станом на зараз вважають зниклими безвісти.

Міжнародне право, зокрема, Конвенція ООН про права дитини, визначає «дитину» як будь-яку особу, якій ще не виповнилося 18 років. Викрадення та депортація дітей є одним із шести серйозних порушень проти дітей під час збройного конфлікту та заборонено міжнародним законодавством прав людини, міжнародним гуманітарним правом і міжнародними нормами кримінального права. Це одна з п’яти заборонених дій, згідно з Конвенцією про геноцид 1948 року.

Частина дітей, яких вдалося повернути 20 лютого 2024 року. Фото: Дмитро Лубінець

Визначити точну цифру неможливо через окупацію частини України або активні бойові дії. На запити української влади чи міжнародних організацій росія не дає ніяких відповідей і не сприяє поверненню дітей додому.

Повернулися до України станом на 12 листопада 2024 року 1002 дитини. Повернення українських дітей має відбуватися у масштабах сотень і тисяч, і українська влада працює над тим, щоб повертати їх додому. Процес повернення дітей в Україну дуже не простий.

Під час швидкої окупації міст, коли там тривало насильство, росія свідомо обстрілювала гуманітарні та евакуаційні коридори, було багато дитячих смертей у зв’язку з невдалою евакуацією, розстріляними автівками та автобусами. У таких обставинах дуже важко зрозуміти, хто ці діти. Якщо це діти-сироти, діти без батьківського опікування, які перебували цілодобово в інституціях, то списки цих дітей відомі. Що стосується дітей, батьки яких були затримані в фільтраційних таборах або за фальшивими, політично мотивованими обвинуваченнями опинилися в колоніях, а діти без жодного нагляду – на території росії, або тих, хто загинув під час війни, то інформацію про них знайти дуже важко. Батьки могли бути єдиними родичами для дитини – і тому ніхто їх не шукає, бо немає кому. Якщо ж їх і шукають, то цю інформацію потрібно ще верифікувати для того, щоб внести дитину у загальну базу даних. Це все процес, і він, на жаль, досить тривалий.

Україна повернула 11 депортованих Росією дітей. Фото: Херсонська ОВА

Починаючи з 2014 року, росія всіма доступними методами добивається викорінення української ідентичності серед дітей, які проживають на окупованих територіях. Депортація, розлучення із сім’єю, передача до російських сімей чи державних установ, нав’язування громадянства, русифікація та мілітаризація використовувалися для насильницького перетворення дітей на ворогів власного народу.

Спроби росії називати депортації гуманітарними місіями розбиваються об доведені факти різних програм, покликаних змусити дітей відмовитися від своєї української ідентичності та прийняти російське громадянство. Йдеться не лише про диспансеризацію чи заклади дозвілля, а й про військово-патріотичні табори, де «виховання» відбувається з обов’язковим «промиванням мізків». Основною метою цих таборів є русифікація шляхом систематичного перевиховання, примусове насадження російського погляду на минуле й теперішнє. Викрадених українських дітей розкидали по всій території росії. Деяких з них передали у сім’ї росіян за так званою програмою прискореного всиновлення. Система викрадення та перевиховання дітей глибоко вкоренилася на всіх рівнях російської влади. Вона координується централізовано, а десятки федеральних і місцевих чиновників безпосередньо залучені до цих процесів та публічно виправдовують депортаційні практики. У тимчасово окупованих українських містах і в самій росії працюють понад 5500 клубів військово-патріотичного виховання та 98 «таборів перевиховання»: 67 – у росії; 13 – на території окупованого Кримського півострова, Запорізької та Луганської областей та 18 – у Білорусі.

Діти з окупованої Горлівки у військовій частині в Мінську. Фото з відкритих джерел

Звіт ОБСЄ називає три основні сценарії, як українських дітей вивозять на окуповані або російські території. Перший – це так звана «евакуація з міркувань безпеки» вглиб контрольованих росією областей, подалі від зони бойових дій. Саме посилаючись на цю причину, перед відходом з правого берега Херсонщини російські військові вивезли 80 дітей з Олешківського інтернату до Криму та Краснодарського краю. Схожі евакуації російські військові проводили також і в інших захоплених областях України. Другий сценарій – передача українських дітей для усиновлення чи взяття під опіку російськими сім’ями. Над цим російська влада працює ще з 2014 року: після окупації Криму вони запустили програму «Поезд надежды». Відповідно до неї, кожен охочий з будь-якої частини країни міг усиновити дитину з Криму, оскільки вона отримувала російське громадянство.

Наприкінці вересня 2022-го путін підписав указ про «приєднання» до росії частково окупованих Запорізької, Херсонської, Донецької та окупованої Луганської областей України. Після цього дітей з новоокупованих регіонів теж почали зараховувати до громадян рф і усиновлювати. За даними ОБСЄ, найчисельнішими є випадки, коли дітей відправляють нібито тимчасово на «оздоровлення» у кримський табір чи на територію рф. Батькам дітей важко було відмовитися від таких пропозицій з кількох причин: складних умов перебування в окупації та тиску з боку військових рф. Та згодом дітей батькам так і не повертали, посилаючись на небезпечну ситуацію в їхньому рідному регіоні. Також дітей переміщують між різними таборами без згоди їхніх батьків або законних опікунів. Наприклад, у літньому таборі в Краснодарському краї близько 200 дітей залишилися після літа і були зараховані до місцевої школи.

Згідно з резолюцією ПАРЄ та висновком Експертної місії ОБСЄ, депортація дітей вважається воєнним злочином та елементом геноциду українців.

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента росії володимира путіна та уповноваженої президента рф з прав дитини марії львової-бєлової через скоєння ними воєнного злочину – незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до рф, яке відбувалося щонайменше з 24 лютого 2022 року. Історичне рішення, з якого почнеться історична відповідальність.

Депортовані діти в одному з військових таборів Білорусі. Фото з відкритих джерел

Разом зі звинуваченням росії в депортації українських дітей звинувачують і союзний кремлю режим лукашенка в Білорусі. За словами білоруського опозиціонера Павла Латушка, до травня 2023 року в Білорусь вивезли вже 2150 дітей, серед яких багато дітей-сиріт. Дітей віком від 6 до 15 років утримують у дитячих таборах, їх відвідують місцеві чиновники та пропагандисти. Режим лукашенка не приховує вивезення українських дітей. Як і путін, він намагається зобразити це як «захист» дітей від бойових дій. Лукашенко підтвердив, що вивезення українських дітей відбувається за домовленістю з путіним і буде тривати. Радянські традиції ідеологічного контролю над суспільством через відповідні структури (жовтенята, піонери, комсомол) нікуди не зникли в сучасній росії, а набули нових форм. Як приклад, це військово-патріотичні клуби з ухилом в історичну реконструкцію («Русский», «Русские витязи», «Русский щит»). Там діти проходять військовий вишкіл, їм розповідають про «славетну російську історію», «перемоги російської зброї», поширюючи маніпулятивні твердження серед юних росіян. Історія, військова підготовка, мистецтво та спорт є елементами формування в російських дітей викривленого бачення про світ.

Одним із головних російських державних органів, який відповідає за роботу з дітьми, є «Юнармія», яка підпорядковується міноборони росії.

Військові збори дітей в складі «Юнармії». Фото: VK

«Юнармія» перебуває під санкціями України, ЄС, США, Канади та Швейцарії.

Повернути дітей до України непросто. Російська влада змінює їхні імена та документи, що ускладнює пошуки. Росіяни сприймають їх як свідків злочинів, які армія рф скоює в Україні, тому постійно блокують будь-які спроби повернення дітей із російських регіонів.

Наразі досі немає єдиного юридичного механізму з повернення депортованих дітей в Україну, а росія намагається ще більше затягувати цей важкий процес. Щоб країна-агресорка не мала можливостей для маніпуляцій, на рівні Генасамблеї ООН ухвалили резолюцію про зобов’язання росії повернути українських дітей в Україну, а також укласти низку міжнародних договорів між Україною і країнами-посередницями та між країнами-посередницями й росією. Поки що роль посередника у процесі повернення українських дітей частково відіграє Катар.

Українські діти оздоровлюються в Катарі. Фото: Facebook. Дмитро Лубінець

Яким би складним не був процес, українська влада і суспільство роблять все можливе, аби виявляти і документувати випадки депортації дітей, а також повертати їх в Україну. Важливим є розслідування і покарання всіх причетних до вчинення цього страшного злочину. Робота з депортованими дітьми не завершується після повернення в Україну. Далі починається не менш важкий і тривалий процес їхньої реабілітації та реінтеграції.

Використані джерела:

Викрадення росією українських дітей

Календар подій