Своїм розквітом бібліотека завдячує ентузіазму, творчій насназі конкретних персон – найперше Михайлу Євгеновичу Беккеру та Вірі Костянтинівні Шенфінкель.
Виникнення Херсонської громадської бібліотеки побічно пов'язане з реалізацією проєкту Вільного економічного товариства, президентом якого був відомий прогресивний діяч Микола Семенович Мордвінов. Проєктом 1830 року ним пропонувалося створити мережу бібліотек спочатку в губернських, а згодом і в повітових містах, з огляду на те, що саме розвиток культури і освіти значною мірою сприяв би економічному прогресу в державі.
На той час Херсон, хоч і був губернським центром з майже 40-тисячним населенням, все ж залишався провінційним, глухим містом. У 1852 році при приватному книжковому магазині М.Шаха було відкрито платний кабінет для читання з кількома десятками перекладних романів та невеликою кількістю періодичних видань.
У 60-ті роки були відкриті дві невеличкі бібліотеки: одна існувала при земській управі та задовольняла службові потреби земських діячів, інша – при міському громадському клубі, для відвідувачів даного культурно-розважального закладу.
Але активізація громадського життя у 1860-х роках поставила одне із важливих завдань – заснування громадської бібліотеки. Своїм народженням бібліотека зобов'язана прогресивній інтелігенції міста.
"Постоянные нарекания на жизнь в Херсоне, на бедность здешних средств к удовлетворению высших потребностей образованного человека, сделались общим местом наших бесед при всяких встречах, во всяких собраниях.... В последнее время в нашем обществе сильнее и сильнее стали слышаться голоса говорящих о необходимости скорейшего усиления наших знаний во что бы то ни стало. Подходит уже время, когда ни единичные усилия администраторов, ни зажиточнейших и способнейших наших граждан не будут уже в состоянии поддерживать упадающую жизнь города; ее смогут поддержать только общие, собирательные наши силы, – то могучее движение трудовых и денежных ассоциаций, которое возможно лишь при серьезном запасе разнородных знаний, скопленных в массе населения... Вот соображения, приведшие к мысли об учреждении у нас, в Херсоне, публичной библиотеки, такой библиотеки, в которой скоплилось бы капитальнейшее по всем отраслям знания и двери которой были бы открыты во всякое время для всех и каждого" - так про необхідність відкриття книгозбірні ще у 1870 році говорить громадській діяч Григорій Миколайович Ге (літературний псевдонім "Лядава").
На початку 1871 року в невеликому гуртку поборників просвіти він вперше висловив думку про створення громадської бібліотеки. Ідею підхопила найбільш освічена й впливова частина тодішнього суспільства. Кількість членів-засновників стрімко зростала і до кінця року досягла 80.
Увійшли в так зване бібліотечне товариство чимало впливових осіб, в тому числі й місцевий губернатор генерал Сократ Іванович Старинкевич, що свідчить про те, наскільки прихильно до цієї ідеї поставилась вища адміністративна влада.
Було розроблено демократичний статут, затверджений Міністерством внутрішніх справ у січні 1872 року, а 26 березня відбулись перші загальні збори засновників, на яких обрали дирекцію. До її складу увійшли К.П.Банова, Н.К.Кузнєцова, К.І.Моравська, Г.М.Ге, М.П.Каверін, Г.К.Бернатович. З цього часу бібліотека почала існувати як установа.
Перший статут бібліотеки діяв протягом 23 років, час від часу в нього вносились лише незначні зміни і доповнення. Новий статут - "Устав Херсонской общественной библиотеки" було прийнято 1895 року.
За дозволом предводителя губернського дворянства Е.Я.Ерделі бібліотека розмістилася у залі Дворянського зібрання, де знаходилась перші п'ять років. Багато заможних громадян надали тимчасово книги, журнали, робили солідні грошові внески.
18 червня 1872 року до бібліотеки прийшли перші читачі. Користування абонементом було платним, читальним залом - безкоштовним. З 1874 року на утримання бібліотеки почали надходити субсидії від міської управи, згодом вони збільшувались. Здійснювався ретельний облік книг і періодики, контингенту користувачів. Вже через два роки було видано перший каталог на фонд бібліотеки.
Найбільш прикрим було те, що бібліотека не мала свого приміщення, багато разів доводилось переїжджати з однієї приватної квартири на іншу. 15 років збиралися кошти для будівництва приміщення книгозбірні. І ось в серпні 1896 року було розпочато і восени 1897 року завершено спорудження будинку бібліотеки. У жовтні 1897 року бібліотека переїхала в нове приміщення, а 21 грудня відбулося його освячення.
Михайло Євгенович Беккер (1842-1909) – член Херсонської міської управи (1884-1893 рр.), заступник міського голови (1884-1893 рр.), міський голова (1901-1909 рр.). Це була людина енциклопедично освічена, книголюб, бібліограф-ентузіаст.
36 років свого життя М. Є. Беккер присвятив Херсонській громадській бібліотеці, спочатку як дійсний член бібліотеки, а після обрання у 1891 р. як член дирекції, впродовж 18 років брав активну участь в управлінні закладом. Він наглядав за будівництвом бібліотечного приміщення, проявивши себе як один із найдієвіших членів будівельної комісії, був відповідальним бібліотекарем. Йому належать перші узагальнюючі праці з історії культурно-освітнього закладу – до 25, 30 та 40-річчя існування. У цих працях Михайло Беккер як сучасник та активний учасник описуваних подій аналізує становлення й розвиток, основні напрями роботи, здобутки і проблеми Херсонської громадської бібліотеки, а як значний діяч міського самоврядування – значення бібліотеки для населення Херсона.
Михайло Беккер залишив у спадок не лише складені за його участю друковані каталоги на фонд бібліотеки, звіти про її роботу (літературна частина), але й оригінальну схему систематизації бібліотечного каталогу (фонду) - «Главные основания для выработки системы библиотечного каталога» (1910 рік). Ця класифікація була досить прогресивною в області бібліотечного каталогування й отримала схвальні відгуки від провідних спеціалістів в області бібліотечної справи.
По смерті у 1909 р. М.Є.Беккера, відзначаючи його заслуги у розвитку в м.Херсоні самоврядування і громадської бібліотеки, на основі подарованої ним літератури було відкрито відділ з питань міського самоврядування і земських справ.
Віра Костянтинівна Шенфінкель (1867-1928) - бібліограф, бібліотекознавець, організатор бібліотечної справи на Херсонщині. У 1887 року вона стала дійсним членом бібліотеки, а 28 січня 1890 р. була обрана до складу дирекції. Працюючи на громадських засадах, В. К. Шенфінкель весь свій вільний час віддавала бібліотеці, сприяла її розвитку, поповненню фондів, науковому опрацьовуванню статистичних даних щодо вивчення читачів, їхніх інтересів, займалася бухгалтерською та палітурною справою, веденням рукописного та карткового каталогів.
Протягом 1890–1908 рр. В. Шенфінкель готувала статистичні відомості до 18 опублікованих щорічних звітів дирекції бібліотеки. Ці звіти стали цінним історичним джерелом, літописом діяльності бібліотеки на рубежі 19–20 ст.
В історію бібліотечної справи Віра Шенфінкель увійшла передусім як бібліограф, укладач та упорядник друкованих каталогів бібліотеки та бібліографічних покажчиків: «Систематический каталог Херсонской общественной библиотеки (1872–1896)» (Херсон, 1897), двотомний «Систематический указатель отдела имени Михаила Евгеньевича Беккера» (1911), «Указатель книг и статей отдела имени Кн. Г. А. Потемкина по истории и современному состоянию Новороссийского края» (1913). Ці видання є бібліографічною рідкістю і мають історико-культурну цінність.
Крім бібліографічної діяльності, багато уваги В. Шенфінкель приділяла і масовій роботі. У роки революції та національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. її основною турботою було збереження фондів бібліотеки, яка стала центром культурно-просвітницької роботи в місті.
![Систематический каталог Херсонской общественной библиотеки. 1872–1896: в 2-х ч. / [сост. В. К. Шенфинкель] ( Херсон, 1897–1898)](files/lib/Image/vex/voni-buli-pershimi/gallery/thumb-18-8-84g.jpg)
Отже, завдяки енергійності і знанням людей, що увійшли до першого складу дирекції, бібліотека успішно розвивалася. Вже в 90-ті роки ХІХ ст. в Херсоні, де не було жодного вищого навчального закладу, сформувалося громадське книгосховище, яке за складом своїх фондів займало сьоме місце в імперії, а за кількістю виданих книг – друге, поступаючись лише Харківській публічній бібліотеці. Фонди були надзвичайно багаті.
