Він – визначний громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар та автор української геополітичної концепції, один із найвизначніших ідеологів українського націоналізму. У своїх працях продемонстрував глибокі знання та аналітичні здібності у питаннях бачення ролі та місця України серед інших країн. І сьогодні у контексті сучасних геополітичних подій, коли Україна опинилася віч-на-віч із російським агресором, філософська трилогія Юрія Липи – «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» (1941) – набуває особливого значення.
За однією із версій Юрій Липа (а можливо – Григорій Андрійович Геращенко) народився в Одесі 5 травня 1900 року. Його батьком був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа – тарасівець, письменник, лікар, який самовіддано працював заради України. Видавав альманах «Багаття», заснував клуб «Одеська літературна спілка», читав лекції в одеській «Просвіті». Потім був висунутий українською громадою до уряду; працював міністром віросповідань та релігій, У комітеті охорони здоров’я.
Початкову освіту майбутній письменник здобув в одеській гімназії №4. Тут же вступив до Новоросійського університету. У 1917 році юнак робить свої перші кроки на літературній ниві – стає редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проєктом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», що побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг».
Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в Одесі, вступає до лав організованої полковником Іваном Луценком та підполковником Всеволодом Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше – до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях із більшовиками на вулицях Одеси. Після того, як до міста увійшли союзні німецько-австрійські та українські частини, Юрій Липа стає заступником командира одеської «Січі» Т. Яніва. В той час він редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців».
Провчившись рік в Одеському та рік у Кам’янець-Подільському університетах, емігрує до Польщі. На еміграції Юрій одержує диплом Познанського університету, стає асистентом на медичній кафедрі Варшавського університету. Пощастило українцю побувати й стипендіатом Лондонського університету, але недовго: його звільнили за виступ на захист галичан. Молодий медик вирішує розв’язати питання: «Як лікувати хворих під час війни, за відсутності ліків?». Юрій Липа стає піонером нашої фітотерапії, прекрасним психотерапевтом. Він, добре знаючи французьку мову, перекладає праці французьких зелознавців. Згодом з’явилися книги «Ліки під ногами», «Фітотерапія», «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині». Під час війни ці книги стали великою поміччю медичній службі УПА. 1929 р. Юрій Липа відкриває приватну практику лікування зелами. У 30-х рр. Юрій Іванович закінчує трирічну Вищу школу політичних наук та дворічну Військову медичну «Школу Підхорунжих».
На той час в університетах Європи вчилося багато вояків УНР та січових стрільців, які емігрували з України, окупованої більшовиками. Юрко Наддніпрянець – так називали тоді Юрія Липу – згуртовує навколо себе молоде студентство, засновує братство «Чорноморе» та стає одним з його натхненників. Братчики називали себе комілітонами, носили шапки-мазепинки, віталися словами: «Честь, Україна, товариськість!».
По закінченні університету у 1929 році разом з Є. Маланюком Юрій стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Друкується в альманасі «Сонцецвіт».
Юрій створив майже 200 творів, до написання яких ставився надзвичайно вимогливо.
Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю – ось основні гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими ідеями, переповнена духом 
боротьби за українську ідею, з'являється 1931 р. друга збірка поезій Юрія Івановича з такою характерною назвою – «Суворість».
На шпальтах «Вісника» друкуються його літературознавчі статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», в яких він дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому.
Був Юрій Липа й унікальним перекладачем, зробив вражаючі переклади поезій Мюссе, двох поезій Мопассана. Пізніше він перекладав сонети Шекспіра, зачитувався Кіплінгом, полковником Лоренсом. Пізньою любов’ю Юрія Липи був Рільке.
Історичний роман Липи «Козаки в Московії» (1934) про події Хмельниччини, написаний в дусі Вальтера Скотта, критик А. Доленго називав «цінною книжкою». Опублікував Юрій Іванович й ряд оповідань, серед яких «Чародій», «Справжній ворог», «Вартовий». Письменник видав також свій тритомний «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років. Героїчний характер інтелігента масштабно й глибоко виписано, зокрема, в новелах «Кам'янець столичний» та «Гринів». Письменнику вдалося створити образ героя нового типу – інтелігента, безмежно відданого ідеї, цілеспрямованого й діяльного. Персонажі письменника – люди витонченої душевної організації, високого інтелекту, природні провідники, герої європейські, а водночас – типові представники свого народу. До того ж, у тому ж році письменник видав дві політичні праці – «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.
Ще однією метою Юрія Липи було вивчення політичних та економічних проблем, які мали неодмінно постанути перед Україною після здобуття незалежності. У 1940 році Юрій Липа разом із Левом Биховським та Іваном Шовгенівим створюють у Варшаві Український Чорноморський інститут. Лише протягом 1940 – 1942 років вченими було видано понад 40 праць з актуальної тематики. Їхньою мрією було після відновлення Української держави перенести Український Чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним центром наукових досліджень у 
багатьох галузях. Задля цього Юрій Липа 1942 року приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок. Проте війна перекреслила всі плани.
На початку літа 1943 р. із дружиною і двома доньками переїжджає до м. Яворів. Працює там лікарем. Стає одним із активних учасників боротьби Української повстанської армії. Відмовляється емігрувати на Захід у зв’язку з наступом військ Червоної армії. Від липня 1944 р. – інструктор 1-ї старшинської школи УПА, член Української головної визвольної ради. Надає медичну допомогу жителям сіл і воїнам УПА. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що 1943 р. його діяльність помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій із гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…
Помітила його і радянська влада, з лабет якої вирватись мислителю не поталанило. Захоплений 19 серпня 1944 р. органами НКВС УРСР у с. Іваники, був закатований наступного дня у с. Шутова (нині обидва села Яворівського р-ну). Його тіло було поховане в с. Шутова на місцевому цвинтарі.
Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:
Про нього:
- Апостол новітнього українства: спогади про Юрія Липу/ упоряд. П. Кіндратович, упоряд. Ю. Кіндратович - Л. : Каменяр, 2000. - 239 с., [8] арк. іл. с. - (Пам'ять)
- Горболіс Л. До мозаїки «Празької школи»: Ю.Липа [Текст] : Вивчаємо оглядову тему "Еміграційна література 20-40-х років", 11 клас / Л. Горболіс // Українська література в загальноосвітній школі. - 2008. - N7/8. - С. 36-38 - Бібліогр. у кінці ст.
- Кучеренко С.В. Іван та Юрій Липи у культурному та політичному житті України (наприкінці XIX - у першій половині XX ст.). С. 248-263. / Українська біографістика : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. / Т.І. Ківшар; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; відп. ред. Н.П. Марченко- К. : НБУ ім. В. І. Вернадського, 1996. Вип. 8: / відп. ред. Н.П. Марченко - Бібліогр. наприкінці ст. та в підрядк. прим.. - 338, [1] с.
- Мафтин Наталя. Необароко як стильова реалізація історіософських концепцій Юрія Липи в романі «Козаки в Московії» [Текст] / Н. Мафтин // Дивослово. - 2009. - N9. - С. 41-44 - Бібліогр. у кінці ст.
- Слабошпицький М. Яснозбройний Юрій Липа [Текст] / М. Слабошпицький // Київ. - 2005. - N9. - С. 139-146
Його твори:
- Липа Юрій Іванович. Бій за українську літературу/ Ю.І. Липа; упорядкув. Л.В. Череватенко - К. : Дніпро, 2004. - 350 с.
- Липа Юрій Іванович. Козаки в Московії: роман із XVII ст./ Ю.І. Липа; Дослідна Фундація ім. О. Ольжича в США - К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2000. - 176 c - (Бібліотека журналу «Дніпро»)
- Липа Юрій Іванович. Нотатник: новели/ Ю.І. Липа; упоряд. Л.В. Череватенко - К. : Укр. Світ, 2000. - 296 c.
- Липа Юрій Іванович. Поезія/ Ю.І. Липа; уклав Є.Ф. Маланюк - Торонто : Накладом Укр. Лікарського Т-ва Північної Америки, 1967. - Бібліогр.: с. 283- 287. - 292 с.
- Липа Юрій Іванович. Призначення України/ Ю.І. Липа - Л. : Просвіта, 1992. - 270 с.
- Липа Юрій Іванович. Розподіл Росії: з 28 схемами і 1 мапою в тексті/ Ю.І. Липа; вступ. сл. С. Чарторийський - Нью-Йорк : ЗДА, 1954. - 120 c.
Та інші.
