Зачинатель і перший класик нової української художньої прози Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури під прізвищем Квітка-Основ'яненко, складеного із власного прізвища та літературного псевдоніма , яким підписував українські оповідання й повісті, починаючи з 1833 року. Іван Франко називав його ’’творцем людової повісті’’, в якій вперше в Європі було показано в позитивному плані селянина. Оригінальна й самобутня творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка щедро увібрала в себе багаті набутки фольклору. З народною піснею, казкою, переказом, прислів'ям пов'язані все життя й діяльність Квітки-Основ'яненка. Документальні свідчення, розкидані по матеріалах різних біографів та творах самого письменника, переконливо говорять про ту насичену фольклорну атмосферу, в якій постійно він перебував. Вірування у відьом завжди було сильне на Україні. Особливо це помітно у гумористично-сатиричній повісті «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ'яненка, яка була написана у 1883 році. У цьому творі письменник в сатирично-карикатурній манері зобразив представників української козацької старшини середини і другої половини 18 ст. та створив оригінальний в літературі образ відьми. Докладніше про історію написання повісті можна ознайомитись тут.
