Якщо вам хочеться ніжності з відтінком меланхолії, обов’язково читайте Франсуазу Саган. Усі її психологічні повісті сповнені щирими почуттями та справжніми непідробними героями, які не прикрашені автором для більшого драматизму сюжету. Вони чинять так, як зробив би кожен із нас з вами у реальному житті.
Твір «Bonjour, печале!» став символом свого часу. Ж. Урден писав, що цей роман «відбив настрої та позицію молодого покоління, що починало жити після величезного потрясіння, якого зазнав світ у роки війни, коли загинули дотеперішні уявлення про Добро та Зло, дотеперішні моральні цінності, колишні заборони й табу».
«Bonjour, печале!» – перша повість письменниці, написана у далекому 1954 році. Цей твір став бестселером одразу після виходу у світ й до нині не послаблює своєї популярності. По всьому світу було видано понад мільйон його примірників різними мовами.
Чим же так захоплює сучасних читачів книга, якій вже більше шести десятків років?
На перший погляд, сюжет роману простий та невигадливий. Сімнадцятирічна Сесіль відпочиває на березі моря зі своїм батьком, його коханкою та подругою своєї покійної матері. У такому юному віці дівчина по-своєму розуміє поняття добра та зла, цінності життя і значення людських вчинків. Вона звикла до необтяжливого, подекуди навіть легковажного життя, а тому так само легко грається не лише з почуттями, а й долями людей.
Сесіль чудово ладить зі своїм батьком: вони проводять разом майже весь час і зі сторони більше нагадують друзів. Їх спільне життя позбавлене дорікань та повчань, на всі ситуації вони дивляться невимушено та оптимістично. Однак все змінюється, коли до їх спільного відпочинку приєднується Анна. Вона відрізняється від усіх попередніх подружок Реймона, а тому становить небезпеку для сталого образу життя Сесіль.
Та чи здатна дівчина впустити у світ їхньої родини нову людину? Якою буде ціна невизначеності її почуттів до цієї жінки?
Авторка відгуку: Анастасія Козак
Comments