Караїми
Самоназва – карай, в множині - карайлар від арамейсько-староєврейського “той, хто знає Письмо“, “той, хто пояснює Письмо”, тобто “той, хто вірить у Біблію”, “бібліст”. Вважаються нащадками тюркомовного населення Криму, який входив до Хазарського каганату. Мова караїмів відноситься до кипчацької підгрупи тюркської групи алтайської мовної сім’ї, має кримський, галицький і тракайський діалекти.
Походження караїмів остаточно не з’ясоване. Частина дослідників вважають їх послідовниками секти іудаїзму, що виникла у VIII ст. у Месопотамії і не визнавала талмуд, інші - пов’язують етногенез із хозарами, правляча верхівка яких після розгрому Хозарського каганату київськими князями осіла в Криму.
Релігія караїмів - караїмство, засноване на Старому Завіті.
З XIV ст. караїмські колонії виникають на західноукраїнських землях.
Після приєднання Криму до Росії частина караїмської громади отримала в 1784 р. дозвіл переселитись в Херсон.
Велику роль відіграли ідеї етноконфесійної консолідації. Міграція караїмів з Криму до Південної України викликана економічними чинниками. Караїми здавна славилися як вмілі садівники і городники, а також займались ремеслами, торгівлею, хлібопекарством. Одна із вулиць м. Херсона називалась Караїмською.
1042. ЗОЛОТАРЬОВ М. І. Караїми /М. Золотарьов //УРЕ. – 2 ге вид. – К., 1980. – Т.5. – С.19.
1043. КАРАИМЫ //Народы мира: ист.- этногр. очерк. – М., 1988. – С. 202.
1044. КАРАИМЫ //Союз. – 1990. – №38(Сент.). – С.19. – (Этнографический словарь).
1045. РЕКЛЮ Э. Караимы /Э. Реклю //Народы русского царства: сб. ст. по этнографии /сост. В. Львович. – М., 1901. – С. 593-594.- РДБ; НРБ.
1046. ТЯГЛИЙ М. І. Караїми /М. І. Тяглий //Енциклопедія історії України. – К., 2007. – Т.4. – С.102-105.
1047. ЕТНОГРАФІЯ України: навч. посіб. /за ред. С.А. Макарчука. – Л.: Світ, 1994. – 520 с.
Караїми, с.477-478.
1048. КРАМАР Є. Караїми. Хто вони?: (з історії народностей України) /Є. Крамар //Літопис Червоної Калини. – 1994. - №1/3. – С.60-62. - Джерело: Етнічні спільноти України. - С. 52.
1049. НАУЛКО В. І. Етнічний склад населення України /Всеволод Наулко //Культура і побут населення України: навч. посіб. – К., 1993. – С.32-44.
Караїми, с. 42.
1050. КАРАИМЫ //Прошлое служит настоящему. – Херсон, 1991. - С.18-20.
1051. СКАЛЬКОВСКИЙ А. Евреи караимы /Аполлон Скальковский //Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края /Аполлон Скальковский. – О., 1850. – С. 309-311.
1052. ШМИДТ А. Караимы /А. Шмидт //Шмидт А. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба: Херсонская губерния /А. Шмидт. – СПб., 1863. – Ч.1. – С. 547-548.
Публікації в часописах
1053. БАРАНЮК В. Караїми в Херсоні: [в XIX – на поч. XX ст.] /Віра Баранюк //Херсон. вісн. – 1999. – 10 верес.
1054. *КАВАС И. Евреи ли караимы? /Кавас И. //Новорос. телеграф. – 1869. – Прил. № 63.
1055. *КАРАИМЫ : их обряды и учения /Таврич. губ. вести. – 1899. - №8.
1056. *КАРАИМЫ //Живописная русская библиотека. – 1856. – Т.1. - №48. – С.379-381.
1057. *КАРАИМЫ //Новорос. ведомости. – 1870. - № 65,66.
1058. *НЕСКОЛЬКО слов о караимах //Новорос. ведомости. – 1870. - №37, 38, 55.
Документи Державного архіву Херсонської області
1059. ВІДОМОСТІ про кількість караїмів чоловічої статі по повітах Херсонської губернії. 1831 р. – Ф. 14, оп.1, спр.1522, арк. 14 зв.-16.
1060. РЕВІЗЬКІ реєстри міщан-караїмів м. Херсона. 1850 р. – Ф. 22, оп.1, спр.9.
1061. ОПИС майна, що належить Херсонській караїмській громаді і кенасі. 1922 р. – Ф.Р-1887, оп.3, спр.690, арк. 189.
1062. АКТ обстеження і обміру будівлі, що належить караїмській кенасі м. Херсона. 1923 р. – Ф.Р-457, оп.1, спр.19, арк. 114.
1063. ДОГОВІР про передачу караїмській релігійній громаді в безоплатне користування молитовного будинку (кенаси) на розі вул. Суворова і Потьомкінської.
1064. СПИСОК активістів караїмської релігійної громади. 1923 р. – Ф.Р-1887, оп.3, спр.736, арк. 119-120.
1065. СПИСОК засновників Херсонської караїмської громади в Херсоні; статут релігійної громади. 1924 р. – Ф.Р-2, оп.1, спр.1378.
