Багато добрих звичаїв є у нашого народу. Та, мабуть, найпривабливіші з них – це свята. А особливо, якщо вони – літні. Правда, на літній календарний цикл народна традиція приписує найменше свят. А чому це так і які саме свята входять до літнього календарного циклу, дізнавалися юні користувачі Гончарівки, відвідавши захід «Немає переводу добрим звичаям народу».
Учні пришкільного табору Білозерського ліцею ім. О.Я.Печерського разом з бібліотекарем зали нових надходжень здійснили етномандрівку. Дослідили вірування, звичаї та обрядовість літніх забав українського народу в дохристиянський період, з’ясували їх співвідношення з сучасними релігійними святами та вивчили традиції рідного краю.
Найбільший інтерес у присутніх викликало найзагадковіше, найчарівніше, найколоритніше свято літа, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, – Купало. Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. Тож і ми з дівчатками у грі «Сплети віночок» спробували пригадати, як плетуться віночки. А ось хлопчикам у наступній грі «Прикріпи стрічки на віночок» прийшлося вчитися в’язати стрічки. Ну й, звичайно ж, яке народне свято без легенд! А яка найвідоміша легенда купальських свят – діти з’ясовували, переглянувши уривок із мультфільму «Баба Ёжка и другие».
Звісно, дізнавшись про властивості цвіту папороті, кожному з нас закортіло його віднайти. Тож ми не стали чекати на Івана Купала, а вирішили виготовити квітку щастя власноруч у техніці орігамі.
