Це зробила вона
Д4241
94(477)(092)
Ц 29
94(477)(092)
Ц 29
Це зробила вона: [дівчата можуть усе : 12+]/ [авт. вступу О. Лущевська ; наук. ред. Д. Вортман]
- Київ : Видавництво, 2018. - 103, [1] с. - (Для дітей), ISBN 978-966-97574-7-0
Предметні рубрики: Жінки -- Історія -- Персоналії -- Україна -- Ілюстровані видання
УДК: 94-055.2(477)(092)(02.053.2)
Аннотация:
Понад сто авторок і авторів представляють п'ятдесят одну жінку, які стали частиною історії України.Рік роботи над книжкою - і ось п`ятдесят розповідей та ілюстрацій про успіх, про творчість і винаходи, подвиги і пригоди, про долання перепон і боротьбу за цінності, відстоювання себе і працю задля всіх.
Настав час у повні відкрити й гідно оцінити внесок видатних українок у науку, культуру й політику. Вони творили нову Україну, вони здобули повагу й славу по цілому світу, вони мріяли й досягали мети. Вони й далі це роблять. ми це робимо.
Це зробила вона - це зможеш зробити і ти.
Photo Collection
Рецензия специалиста (официальные рецензии):
"Думаю, нині нам бракує саме цього - віри в себе. Не лише жінкам, а всім. Її бракує нашому громадянському суспільству й Україні загалом. Сподіваюся, ця книжка додасть нам віри й завзяття, надихне на нові звершення в побудові успішної країни"
Цитата з виступу під час презентації книги 25 квітня 2018
Оксана Лущевська, одна з авторок книги поділилася своїми враженнями:
"Цей двотомник вагомо акцентує увагу на загальнолюдських цінностях. Він по-особливому демонструє внесок жінок у творення України і наголошує на рівності у здійсненні прав та реалізації власного потенціалу у будь-якій сфері... Понад п’ять років я викладала дитячу літературу в університеті, де ми зі студентами глибоко аналізували книжки подібні за напрямком (в США книжки для дітей про жінок набули великої популярності з 2000-х). Такі книжки були для нас ключовими, як і ті книжки, які всіляко торкалися рівноправ'я в суспільстві. Мені важить, що цей проект відбудеться. Бути його частиною – неймовірно".
Зміст
Ольга.....................................................5
Анна Ярославна..................................7
Євпраксія Мстиславівна....................9
Турхан Хатідже..................................11
Пелагея Литвинова-Бартош...........13
Марія Раєвська-Іванова...................15
Марія Заньковецька.........................17
Наталія Кобринська..........................19
Ольга Кобилянська..........................21
Леся Українка.....................................23
Соломія Крушельницька.................25
Олександра Екстер........................... 27
Наталія Полонська-Василенко.......29
Зінаїда Серебрякова.........................31
Катерина Десницька........................33
Наталена Королева..........................35
Ольга Басараб...................................37
Елен Спарроу.....................................39
Олена Степанівна.............................41
Віра Холодна......................................43
Катерина Білокур..............................45
Антоніна Прихотько.........................47
Софія Яблонська...............................49
Олена Теліга......................................51
Анна Стен...........................................53
Марія Бек............................................55
Марія Примаченко...........................57
Єлизавета Шахатуні.........................59
Євгенія Маринченко........................61
Людмила Павличенко.....................63
Катерина Зеленко.............................65
Тетяна Яблонська.............................67
Майя Дерен.......................................69
Катерина Ющенко...........................71
Євдокія Завалій................................73
Софія Караффа-Корбут....................75
Параска Плитка-Горицвіт...............77
Рома Прийма-Богачевська............79
Лариса Крушельницька.................81
Кіра Муратова..................................83
Стефанія Шабатура.........................85
Ганна Єльська..................................87
Соломія Павличко...........................89
Гайдемарі Стефанишин-Пайпер..91
Мар'яна Садовська.........................93
Катерина Монзуль..........................95
Яна Клочкова...................................97
Марина В`язовська........................99
Оксана Мастерз.............................101
Анна та Марія Музичук................103
Полный текст издания
"Це зробила вона"
Уривок з книги про 50 жінок, які творили нову Україну
ПЕЛАГЕЯ ЛИТВИНОВА-БАРТОШ
етнографиня 15 жовтня 1833 – 21 вересня 1904
Перенесімося на півтори сотні років назад. Жінки, які могли би бути бабусями наших бабусь, співають на весіллі. Щасливі й модні – як на 1890-ті роки. На сорочках – унікальні орнаменти. Таких немає більше ніде у світі – й не буде. Пісні забудуться. Звичаї зміняться. Візерунки вишивки ніколи не повторяться. Так було б, якби не вона. Пелагея Литвинова-Бартош.
Вона зберігала візерунки вишиванок і писанок, записувала пісні та звичаї. Таке в неї було захоплення – етнографія. І в ньому жінка з-під Глухова досягла успіху: стала авторкою книжок, членкинею Паризького антропологічного товариства і Наукового товариства імені Шевченка. Але почнімо з початку.
"Не бийте, не бийте Катю!" – кричить маленька Полінька. Катя – няня-кріпачка. П’є, відколи вбили чоловіка. Але з любові до юної панночки кине згубну звичку. Навчатиме дівчинку українських пісень. Пелагея любить учитися. Любить слухати батька: про жуків і закони фізики, про млини й географію. Батько говорить, як із дорослою. Наче дівчинка здатна на якусь важливу справу. Тоді так не розмовляли з дівчатами.
Південний Буг огинає місто дитинства на Вінниччині. Але життя вже не тектиме так плавно.
Мати помирає, з батьком треба прощатися, їхати на навчання. Хочеться плакати, та Пелагея не плакатиме. Учитиметься, мріятиме здійснити важливе. Чекатиме листів із дому. Тільки щось довго від батька немає листів... Через утрати вона й стане сильною, зосередженою. Може бути ким завгодно – науковицею, музиканткою... Однак тепер Пелагея – кругла сирота. Опікуни вважають: навіщо жінці освіта? Невдовзі знаходять нареченого. Про кохання не йдеться. Але Петро Литвинов дарує книжки, обіцяє відкрити школу для селян... Після весілля він заговорить інакше. Пелагеї нема куди тікати від знущань. Одне за одним вона народить від нелюба десятьох дітей. Нишком читатиме улюблені книжки.
Хоча й нескоро, але вона таки вирветься з маєтку чоловіка. Діти підростуть, і жінка повезе їх у місто. Ніби лише допомагаючи дітям, учитиметься й сама. Опанує латину, дістане право викладати. У Києві познайомиться зі славетними українськими родинами: Лисенками, Старицькими, Антоновичами. Учителюватиме, згодом навіть заснує школу.
Її доньки теж навчатимуться, попри несхвалення батька. Працюватимуть, щоб оплатити освіту. Одна з них, талановита Марія, і зацікавиться орнаментами на сорочках... Може, мрії матері втіляться в дитині? Марія стане вченою? Але бідність і виснажлива праця вбивають улюблену доньку. Пелагея не здасться – візьметься завершити доньчину працю.
Уже немолода жінка оселяється на хуторі поблизу Глухова. Там нарешті присвячує себе справі. Місії, до якої важко йшла, – збереженню українського мистецтва.
"Дивачка!" – знизують плечима знайомі. У сина під час обшуку знаходять вишиту сорочку й зроблені для матері замальовки – доводиться все знищити. А вона безкінечно записує, замальовує, збирає. Видає альбоми, статті. Праця про весільні звичаї приносить європейське визнання. Та Пелагея не про те думає – боїться чогось не встигнути. Поспішає.
Кроки дрібні. Шурхотить чорна сукня. Раптом жінка зупиняється. Вихоплює олівець і папір, які завжди при ній. Просить зупинитися на хвилину іншу жінку – селянку, таку ж літню, як вона сама. Певно, з таким само гірким життям. Пелагея замальовує орнамент, вишитий незнайомкою, – аби він ніколи не зник. Навіть коли їх обох не буде. Як немає Марії.
Півтори сотні років тому. Українки співають. Від них не лишиться й сліду? Так було б. Але в кутку – мовчазна жінка в чорному. Тендітні риси лиця. Мружиться. Схиляється над записами. І – будуть книжки, музеї, конференції. Візерунки повторюватимуться на вишиванках – без кінця.
текст: Вікторія Амеліна ілюстрація: Дмитро Кузьменко
