Зупинись! Як протистояти культу самовдосконалення і бути щасливим
159.923.2
Б 87
Аннотация:
Ми живемо в стані безперервних змін, постійно змушені йти в ногу з часом. Легіони тренерів, терапевтів та консультантів зі стилю життя вчать нас шукати індивідуальність, дотримуватись доктрин сучасного культу саморозвитку. Сфери освіти, політики, бізнесу вже підкорені, тож мільйони людей сьогодні одержимі собою й залежні від дорогих гуру. Ця книжка — спроба навчити протистояти цій залежності й чинити реальний опір системі самовдосконалення. Засновуючи свою аргументацію на мміркуваннях мислителів, психологів і письменників, як-от Барбари Гелд чи Харукі Муракамі, автор ґрунтовно та водночас просто пояснює, як за нинішніх обставин примиритися із собою, досягти гармонії, дістати задоволення від життя і віднайти ключ до щастя.Photo Collection
Цитаты
- "Натомість позитивне мислення звернене всередину: коли щось не так, ми маємо працювати над собою й тим, що нас мотивує. Весь негатив є нашою власною провиною. Безробітні не мають права нарікати на систему соціальної допомоги. Їм просто потрібно зібратися з думками, мислити позитивно й знайти роботу".
- "Але в культурі прискорення душевний спокій більше не є бажаним станом. Це, навпаки, проблема. Люди, які віднайшли внутрішню рівновагу, мають достатньо міцний стрижень, щоб відкинути всілякі позбавлені сенсу вимоги та умови. А це не вважають перевагою в епоху, ідеалом якої стала людина поступлива, гнучка, мінлива".
- "Частіше, ніж ви думаєте, найкраще рішення - намагатися зберегти гідність, реально дивитися на свої негаразди та приймати їх".
Рецензия специалиста (официальные рецензии):
Уривок зі вступу
Коротко кажучи, ця книжка призначена для читача, що шукає світоглядну концепцію, за допомогою якої можна протистояти імперативу розвитку в сучнвй культурі прискорення. Різні кризи, з якими ми стикаємося, - екологічні, економічні чи психологічні, - значною мірою є наслідком поширення обмеженої філософії безперервного зростання й тотального прискорення темпу життя. Хоча стоїцизм не є панацеєю, він, можливо, надихне декого з вас шукати нові можливості, щоб жити власним життям, спираючись на тверде переконання - слід прийняти те, ким ви є й що маєте, а не постійно розвиватися та пристосовуватися. Це може прозвучати як квінтесенція консерватизму, але я вважаю, що в культурі, де все прискорюється, певна форма консерватизму може стати справді прогресивним підходом. Парадоксально, але ті, хто має тверду життєву позицію, найкраще готові для того, щоб упоратися з різноманітними викликами. Я дуже добре розумію,що ця книжка не розв'яже фундаментальних соціальних і світоглядних проблем, які вимагають колективних рішень і політичних кроків. Але, сподіваюся, вона зможе допомогти окремим читачам, яким, як і мені, не до вподоби сучасні тенденції в усіх сферах - від виховання й професійної діяльності до особистого життя. Адже новітні тренди видаються абсурдними й гротескними, якщо придивитися до них за яскравого денного світла. Я також цілком усвідомлюю, що ця книжка, хай як це парадоксально, є симптомом індивідуалізації, якій вона прагне кинути виклик.
Отже, замість примушувати вас "мислити позитивно", "дослухатися до почуттів", "довіряти внутрішньому голосу" і йти за іншими рекомендаціями індустрії селфхелп, Брінкман виступає за протилежне: "припиніть самокопання", "навчіться казати «ні»", "тримайте почуття на припоні" та "звільніть свого коуча". Мусимо визнати: це таки працює.
The Times
