Коли бажаєте дізнатися щось нове про цікаве та далеке, обирайте роман Вікторії Пономарьової «Ліхтарики надії».
Зізнаємося, нашу увагу, в першу чергу, привернула саме назва книги. Ліхтарики – буде щось ніжне і романтичне, а надія на краще завжди зігріває людські серця.
«На літературні подвиги мене чомусь надихнув Китай, де я прожила чотири роки, і під цим враженням написала книгу «Маленькі подорожі Великим Китаєм» (вийшла 2012 року). Крім подорожей, спостерігала взаємини китайців та іноземців у Пекіні, бачила розбіжності та однакові сторони життя простих людей», – розповідає про себе письменниця.
У центрі сюжету книги – життя двох дівчат, українки Аліси та китаянки Лі Мей. Здавалося б, вони кардинально різні. Не схожі менталітет, звички й уподобання. Та саме їх дружба допомагає героїням зрозуміти, що таке справжнє щастя та як його досягти.
Ніби підсумком кожної пережитої Алісою події є її листи до подруги. Така незвична вставка у структуру оповіді допомагає краще пізнати внутрішні переживання героїні та справжні мотиви її вчинків.
На книжкових форумах наполегливо не радять читати цю книгу на голодний шлунок. Описів їжі тут справді багато. Тож не виключено, що після читання «Ліхтариків надії» ви всерйоз зацікавитеся китайською кухнею.
Приємним бонусом стане поповнення вашого лексикону китайськими словами. Не лякайтеся невідомих ієрогліфів. Всі іноземні слова Вікторія Пономарьова подає рідною для нас українською мовою. Тож до завершення книги ви точно будете знати, хто такі лаоваї та лаоши.
Завдяки своєму формату книга легка і не займає багато місця у валізі, тож стане гарним варіантом для читання у дорозі чи просто у міському автобусі.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Comments