В одній із попередніх статей, а саме у статті «А кобза співом своїм серце зігріва», ми розповідали про таємний танець «Лебійська скакомка» сліпих співців-кобзарів, нині ж ми хотіли доторкнутися до сакрального танцю язичницьких жерців (волхвів), який був взятий на озброєння продовжувачами традицій волхвів, тобто козаками-характерниками. Про язичницьких волхвів, козаків-характерників і сучасних мольфарів ми пропонуємо поспілкуватися у нашій наступній статті. А зараз зауважимо, що до виконання даного бойового танцю в перші десятиріччя існування Запорозької Січі бралися виключно представники особливої касти козаків. Вже згодом до виконання даного танцю в козачому колі запрошувались й інші козаки, що славились на Січі своєю бойовою вдачею.
Тож для себе зафіксуємо, що на Січі даний танець існував протягом XVI – XVIII століть як бойовий танець мужніх лицарів. І, напевно, через те, що товариші підтримували танцюючих вигуками «Гоп!» та «Гей!» колись сакральний танець волхвів в середовищі козаків отримав назву «ГОПАК». Цей танець чисто візуально сприймався як діалог мужніх воїнів, де кожний із виступаючих проявляв свій характер, а також за допомогою демонстрації складних бойових прийомів підтверджував свою силу та обізнаність у володінні бойовими навичками. Гопак і тоді, і нині має величний надзвичайно героїчний характер. Пісенні та інструментальні мелодії гопака вже понад п’ятсот років виконуються українцями як самостійні музичні твори. За словами мистецтвознавців: «Розмір мелодії до танцю «Гопак» — 2/4. Виконується в дуеті або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків, а іще з рухами навприсядки та обертами з використанням козацьких шабель.»
Згодом, після знищення підступними московітами Січі, гопак почали виконувати і дівчата в парі з хлопцями. У такому варіанті цей танець був дуже до вподоби для парубків та красунь. З плином часу вже в ХІХ та ХХ століттях суто український народний танець «ГОПАК» вже виконувався групами, в яких були і хлопці, і дівчата. Важливо зазначити, що цей танець ніколи не виконується наодинці.
І в часи Гетьманщини, і в наступні роки український народний танець «ГОПАК» залишався в українському культурному просторі як танець спритних, героїчних та шляхетних краян. Бурхливий і темпераментний танок наснажує на утвердження всього українського на території України-Русі. Саме з гопаком пов’язували зображення українців як таких і автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм» відомий український композитор і співак Семен Гулак-Артемовський (1813-1873), і автор опери «Енеїда» всесвітньовідомий український композитор і педагог Микола Лисенко (1842-1912), і автор опери «Мазепа» відомий російський композитор Петро Чайковський (1840-1893). Також задля демонстрації бунтарського українського характеру використовували гопак у своїх операх «Сорочинський ярмарок» Модест Мусоргський (1839-1881) та «Майська ніч» Микола Римський-Корсаков (1844-1908).
Гопак набрав риси танцю, який можна продемонструвати на сцені, завдяки наполегливої і кропіткої праці відомого українського хореографа-постановника Павла Вірського (1905-1975), який незважаючи на утиски всього українського, 1937 року заснував ансамбль народного танцю УРСР. Павло Павлович і в подальші роки воєнних лихоліть та хрущовської відлиги розвинув виконавський рівень колективу до абсолюту. І до нині живі в пам’яті народній його постановки танців «Запорожці» та «Чумацькі радощі», «Повзунець» та «Ляльки», «Рукодільниці» та «Шевчики». На основі класики та життєдайного українського фольклору саме Павло Павлович Вірський виконав постановку легендарного українського народного танцю «ГОПАК». Глядачі не лише в Україні, а і в країнах Європи та Америки з оваціями та піднесеним настроєм завжди реагують на гопак у виконанні знаменитого хореографічного колективу. Гопак став своєрідною візитівкою ансамблю Вірського. В Енциклопедії українознавства під редагуванням професора Володимира Кубійовича описано деякі фрагменти українського хореографічного дива: «Учасники переміщуються парами по колу, а хлопці змагаються у спритності. Дівчата танцюють ліричну частину. У фіналі гопак знову бурхливий та темпераментний. До специфічних рис гопака належить шпагат, що виконується зі стрибком, коли ноги та руки відвернуті в паралельні боки. Також є фігура «павучок», коли танцюрист, сидячи навколішки, спирається на руки, та, ніби відкидаючи ноги вперед, переміщується сценою.» Та багато-багато інших незабутніх фрагментів гопака можна вгледіти на концерті знаного ансамблю. Але краще один раз побачити ніж кілька сотень раз дізнатися про диво-танець. Ми рекомендуємо: якщо матимете таку можливість, то обов’язково придбайте квитки на ансамбль танцю Вірського. Бо і нині завершує свої аншлагові концерти вже Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського саме легендарним українським танцем, який ще з часів Козаччини зветься гопаком. Очільник знаменитого колективу, народний артист України, Герой України Мирослав Вантух наголошує на тому, що «Гопак – це квінтесенція всієї української хореографічної культури. Його танцює весь світ». У 78 країнах світу, де доводилось виступати ансамблю танцю Вірського, всюди переповнені зали сприймали гопак з вигуками «Браво!».
Наприкінці ХХ століття та на початку ХХІ стався справжній бум популярності українського гопака. Сотні дитячих та шанованих дорослих хореографічних колективів України та української діаспори вивчають і пропагують у своїх виступах легендарний танок. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, керманич сучасного ансамблю Вірського, професор Мирослав Вантух наполягає на тому, що для опанування українського народного танцю «Гопак» необхідно мінімум 15 років щоденної наполегливої праці над вдосконаленням майстерності виконання не таких то вже й простих елементів хореографічного дива краян.
Варто й нагадати, що елементи запального танцю використовують у постановках балетів «Гаяне» Хачатуряна, «Коньок-Горбунок» Пуні, «Тарас Бульба» Соловйова-Сєдого, «Маруся Богуславка» Свєчнікова та ін. Нинішній король Великобританії у 1981 році так наснажився запальним танцем, що навіть сам спробував затанцювати його разом із хореографічним ансамблем «Говерла». Завдяки гопаку українці 2013 року підкорили шоу талантів в Австралії, а 2015 року українські хореографи разом із побратимами із Перемишля встановили світовий рекорд з виконання гопака. Абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики 2007 року, українська гімнастка Ганна Бессонова 2008 року виконала гопак на олімпіаді. Гопак на висоті чотири з половиною тисячі метрів затанцювали українські парашутисти до Дня Незалежності України 2021 року на Дніпропетровщині. Гопак танцюють на урочистих концертах на великій сцені та великих майданах України. І, навіть, на передовій українськими кінооператорами та журналістами було помічено виконання елементів гопака мужніми воїнами Збройних Сил України.
Танець, який наснажує на утвердження всього українського на українських землях ще не розкрив свій сакральний потенціал. Ми впевнені, що коли хто спробує його затанцювати, то назавжди полюбить Україну, її природу та культуру.
Український поет Василь Стасюк після того, як побував 2017 року на концерті Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, будучи під великим враженням від побаченого написав:
«Український гопак – це не просто танок,
Це – культура і гордість народу!
Це – широка душа і мистецький вінок,
Цьому Роду – нема переводу!»
Щоб танцювати гопак виконавцю необхідна сила, спритність, витримка та віртуозна синхронізація рухів – усе те, що робить українця непереможним у бою. І після здобуття Україною Незалежності традиції бойового гопака в багатьох регіонах держави активно відроджуються. Український спортсмен і фанат своєї справи Володимир Пилат вже понад 30 років впроваджує у повсякденне життя українських патріотів систему бойового гопака, яку він дослідив, переосмислив і надав для опанування своїм послідовникам. Ним створена і активно розвивається центральна школа бойового гопака, є міжнародна школа бойового гопака, також існують регіональні школи. Близько десяти тисяч краян вже мали радість долучитися до секретів українського бойового мистецтва. Народними депутатами Верховної Ради України 25 травня 2017 року було прийнято «Закон про національні види спорту», згідно якого гопак визнається українським видом спорту. Віримо, що відновлення національно-культурних традицій та патріотичне виховання учасників занять в школах бойового гопака ще матимуть свої плоди в наступні роки відновлення України як європейської могутньої держави.
