Краєзнавець із серцем лірика

Знаний український краєзнавець Олег Тимков вже вкотре дивує своїми лірико-сентиментальними одкровеннями відвідувачів щомісячних засідань артлабораторії «Українська Хата – талантами багата» Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара. Автор поетичних збірок «Біль душі» (2017 р.), «Троянди серця» (2018 р.), «Немає слів» (2019 р.) та «Просив руки…» (2020 р.) продовжує пошук свого «Я» у царині інтимної лірики.

Цього ювілейного для Олега Анатолійовича року літератор вдався до стилю романтичного неокласицизму, збагаченого епітетами та порівняннями. І хоча ще відчувається данина  сталим і роками перевіреним прийомам версифікації, проте його пошук власної серенади на власно налаштованих сердечних струнах палкого кохання має певний індивідуальний почерк, що в свою чергу викликає схвальні відгуки серед мешканців рідного краю. Це відчувається і при зустрічах автора зі студентською аудиторією, і при зустрічах з педагогами загальноосвітніх шкіл Херсонщини, і на засіданнях Артлабораторії.

Хоча, звичайно ж, більш жвавий і живий інтерес у степовиків Північного Причорномор'я викликають його краєзнавчі розвідки «Махновський рух на Херсонщині» (1995 р.), «Отаман  Григор'єв» (1997 р.), «Нововоронцовці на фронтах Першої Світової та громадської воєн» (2004 р.) та «Повстанський рух на Півдні України у 1918-1922 роках». Та, розумію, що розрадою для дослідника є його відверті сентиментально – чуттєві віршовані письмена. Свої літературні навички Олег Анатолійович відчутно покращує з кожним новим літературно – художнім виданням.

У віршованій сповіді ліричного героя поетичної збірки Олега Тимкова «Засліплений коханням», яка цими днями вийшла друком у Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта», відчувається відлуння щиросердного почуття, яке наснажує на віру в краще, навіть, «В суховії, в дощі затяжні», бо у душі закоханого «Чуття кипить від загоряння». Автор стверджує, що коли

«Сором'язливості подолана стіна»,
    коли «Любові хміль смакуючи до дна,
           Вловивши пристрасть ніжних поцілунків»,
 тоді «Спалахує з іскрин отих вогонь,
Назовні рветься, майже без упину».

Начитавшись віршованих рядків літератора, увірував і я, що «Сяйво світле крізь думи сумні» має силу зцілення, адже несе у своїй основі  «Обох сердець палке єднання». Тож читайте і наснажуйтесь!

     Олег ОЛЕКСЮК,
заслужений працівник культури України,
керівник проєкту «Українська Хата – талантами багата»

Тронка. – 2021. – 4 березня. № 9, стор. 3.