Ця книга ось уже кілька місяців є лідером в обговореннях у всіх літературних колах. Про неї пишуть відгуки, захопливо радять друзям та сперечаються про висвітлене автором питання моралі. До вашої уваги сьогодні – роман Макса Кідрука «Де немає Бога».
Досить провокаційна назва видання та вираз, з якого Кідрук розпочинав усі презентації цього твору, спричинили неабиякий інтерес читачів. На обкладинці книги зображено авіакатастрофу літака у засніжених горах, однак у кожному місті автор не втомлювався повторювати: «Я починаю сьогодні виступ не з того, про що цей роман, а про що він не є. Це роман не про авіакатастрофу і не про виживання в горах». Про що ж він тоді? Про те, як буде поводитися людина у ситуації, де не діють ніякі правила і норми, де немає моральних устоїв, і де немає Бога?
Основу твору складають шість розповідей про шістьох абсолютно різних людей. Це українка Анна Янголь, яка доведена до відчаю. Вона чекає в аеропорті Дубая і везе величезну купу грошей, які розштовхані по білизні та шкарпетках. Іван Парамонов – пілот, у якого виникла аерофобія через загибель його коханки в авіакатастрофі. Таємний папський кардинал Дюк Апшоу, який прямує до країни, де офіційно не існує Католицької церкви. Брендон Бартон – гравець Національної футбольної ліги. Молодий баварський політик Олівер Моргеншерн, який перебуває на піку своєї кар'єри, проте люто ненавидить усе, що робить. Та Гелен Горовіц – хірург із Тель-Авіва.
Читаючи Макса Кідрука, ви не просто спостерігаєте історію чийогось життя, ви ще й отримуєте знання з літакобудування, альпінізму та американського футболу. Письменник серйозно поставився до своєї роботи. Як і у попередніх книжках, у «ДНБ» чітко видно місяці дослідницької і майже наукової роботи автора. Кожна деталь, кожен опис не просто наповнюють нас новими знаннями. Вони пояснюють, чому з технічної точки зору все сталося саме так та чи могли бути інші варіанти розвитку подій.
У всіх цих героїв було своє життя, сповнене значною частиною негараздів. Всі вони боролися за своє право бути щасливими, кожен по-своєму розуміючи та оцінюючи це саме поняття «щастя». Тож чи зможуть абсолютно різні люди зараз, у критичній ситуації, об’єднатися для досягнення загального успіху? На що здатен кожен з них, коли власне життя може ось-ось згаснути?
Подекуди книга шокує. Спочатку ловиш себе на думці – а чи не занадто? Та вже за хвилину розумієш, що не маєш права на осуд ні письменника, ні героїв, бо не можеш точно сказати, як би ти повів себе у подібній ситуації.
Кожен у книзі «Де немає Бога» бачить своє. Але жоден читач не залишається байдужим до листа Томаса Бартона, якого він написав своєму синові. Ці кілька сторінок містять у собі цілий масив – справжніх непідробних почуттів, пояснень попередніх подій та віри у щасливе майбутнє. Ось що каже про нього сам Кідрук: «Цей лист я писав стільки ж часу, скільки весь роман, і стільки ж часу я редагував і переписував ці три сторінки. Цей лист містить багато речей, в які я сам вірю».
Роман «Де немає Бога» однозначно залишає по собі дуже багато думок. Це не та книга, яку слід читати швидко, аби заповнити вільний час. До неї слід звернутися у ситуації, коли питань у житті стало більше, ніж відповідей.
Авторка відгуку: Анастасія Козак
Коментарі