ПЕЩАНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ
[1873-1926], вчений інженер-архітектор, реставратор, дослідник декоративно-прикладного мистецтва, педагог
(До 90-річчя з дня смерті)
Пещанський Володимир Павлович народився у м. Переяславі. Після закінчення Орловського кадетського корпусу навчався у Петербурзькому Костянтинівському артилерійському училищі, звідки вийшов підпоручиком і потрапив у 42-у артилерійську бригаду до Ніжина. Пізніше навчався у Миколаївській інженерній академії, Інституті цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. У 1909 році в чині капітана був відправлений на службу до Києва в інженерні війська в 14-й саперний батальйон.
У 1913 р. Володимир Пещанський разом з архітектором Павлом Покришкіним реставрували у Києві Микільський військовий собор (в 1935 р. собор було розібрано) і церкву Спаса на Берестові. Він є автором здійснених проектів Михайлівської церкви в селі Березівці Полтавської губернії, дохідних будинків у Києві: (Михайлівська, 18; Еспланадна, 3; Нікольська, 16; Святославська, 14), а також Льотної школи прапорщиків (нині – Центральний Будинок офіцерів Збройних Сил України, вул. Грушевського, 32) тощо. Брав участь в археологічних розкопках у дворі Видубицького Михайлівського монастыря (1916 р.).
Пещанський В.П. почав захоплюватися художніми пам'ятками старовини Петровської епохи ще під час навчання у Петербурзі, а згодом захопився колекціонуванням ікон та українських старожитностей. Свої унікальні знання українського мистецтва В. Пещанський здобував у спілкуванні з майстрами, ремісниками, монахами-іконописцями. Так, поступово, ще до Першої світової війни, В. Пещанський вважався неперевершеним знавцем старовинних технологій іконопису та народного ткацтва.
З Києва до Херсона його переведено як військового інженера-архітектора для організації військового аеродрому. З 1919 року Пещанський В.П. обіймав посаду професора факультету архітектури та будівництва у Херсонському політехнічному інституті, а незабаром його обрано ректором цього ж закладу. У Херсоні він займався збиральницькою та реставраційною діяльністю, досліджував художню старовину, робив акварельні замальовки старовинних килимів зі своєї колекції (можливо, він відчував загрозу для її існування, тому намагався зафіксувати колекцію у кольорових малюнках, маючи на меті опублікувати альбом). Серед творчого оточення Пещанського В.П. - очільник Херсонського історико-археологічного музею В.І. Гошкевич, колекціонер і дослідник екслібриса С. Сільванський, художник М. Андрієнко-Нечитайло. Колекції В.П. Пещанського зберігались в окремо виділеному приміщенні Херсонського історико-археологічного музею. Дослідник виступав з лекціями перед місцевою інтелігенцією. У місцевій газеті «Херсонское утро» (1918, № 88) вміщена інформація про створення у місті просвітницького гуртка: «В Херсоне образовался кружок интеллигенции, которая решила посвятить себя научной работе. Кружком было устроено две лекции: о древне-русской иконописи и о старом Херсоне. Но на рефератах были только члены кружка. Посторонняя публика, к сожалению, ими не интересуется». На засіданні згаданого гуртка В.П. Пещанським прочитано лекцію про іконопис, а С. Сільванським - про старий Херсон. Дві фотографії В. Пещанського з видами старого міста - «Царские врата Греческой церкви» і «Памятник Потемкину» включені до книги С. Сільванського «Старый Херсон. Греческое предместье» (Херсон, 1928). Про перебування В. Пещанського у Херсоні нагадує 3-х томне видання Флетчера «История архитектуры, составленная по сравнительному методу» (СПб, 1913), яке зберігається у фондах Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара. Ця книга з особистого зібрання В. Пещанського. Його особиста бібліотека була описана С. Сільванським у книзі «Провинциальные книжные знаки» (Херсон, 1927).
У 1922 році Пещанський В.П. відгукнувся на запрошення митрополита Андрія Шептицького переїхати у м. Львів для роботи реставратором у Національному музеї. Вченим дослідником перевезено частину особистої бібліотеки, зібрання старовини, зокрема, найціннішу частину - колекцію килимів Наддніпрянщини і вишивок. Особливо яскравий слід залишив Пещанський В.П. в історії Львівського Національного музею ім. Андрія Шептицького, де кілька останніх років свого життя працював як реставратор галицького іконопису, був першим помічником директора І. Свенціцького.
У вересні 1922 р. В. Пещанський влаштував в залах Національного музею виставку своєї колекції, на якій були представлені 42 ікони ХV-ХVIII ст., 16 рукописних книг та стародруків XV - поч. XVIII ст., 21 килим початку XVII - кінця XVIII ст., 13 зразків тканин початку XVI - кінця XVIII ст., предмети з рогу (X - середина XVIII ст.), кілька малюнків В. Пещанського, М. Врубеля, В. Кричевського, О. Шовкуненка, а також десятки фотографій, зроблених митцем, наприклад, 15 знімків під час реставрації Нікольського військового собору в Києві. Невдовзі львівський Національний музей придбав колекцію В. Пещанського за порівняно невелику суму.
У 1923-1926 рр. вчений дослідник викладав історію архітектури, техніку і технологію живопису у Мистецькій школі Олекси Новаківського. У 1925 р. він опублікував монографію «Старі килими України». У Львові В. Пещанський розпочав реставраційні роботи в Національному музеї. Останні чотири роки його життя були особливо плідними. Він залишив яскравий слід у культурному житті Галичини, став одним із тих, хто разом з І. Свенціцьким оживив діяльність Львівського музею. Пещанський В.П. кваліфіковано реставрував музейне зібрання старого галицького іконопису XІV-XVIII століть. Зокрема, він реставрував і зберіг ікони відомого українського іконописця Йова Кондзелевича, в результаті чого з'явилася книжка «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (Л., 1926; у співавторстві з І. Свенціцьким і М. Драганом). У 1924-1925 рр. Пещанський В.П., за дорученням митрополита Шептицького, у відкритій ним іконописній студії викладав техніку реставрації іконопису.
У пам'яті численних учнів Художньої школи, яка тісно співпрацювала з Національним музеєм, Пещанський В.П. залишився як талановитий педагог, викладач архітектури та технології живопису, улюбленець творчої молоді.
Пещанський Володимир Павлович помер у серпні 1926 року. Похований на Личаківському цвинтарі м. Львова.
 |
| Пещанський Володимир Павлович |
Література
Дяченко В. В. Штрихи к портрету Владимира Пещанского / В. В. Дяченко // Наук. зап. Проблеми археології, історії, історіографії, джерелознавства, літературознавства, мистецтвознавства, музеєзнавства, ономастики, фолькльористики. – Херсон, 2006.- С. 62-66.
Сильванский Сергей Александрович. Провинциальные книжные знаки / С. А. Сильванский. - Херсон : [Б. и.], 1927. – 47 с.
Про бібліотеку Пещанського В.П., с. 35-36.
Сильванский Сергей Александрович. Старый Херсон. I. Греческое предместье : [очерк] / С. А. Сильванский. - [Репринт. воспр. изд. 1928 г.]. - Херсон : Наддніпряночка, [2013]. - 45 с., [6] л. ил. : ил. + 1 прил. (8 с.). - (Раритетное издание) (Библиотека С. А. Сильванского). - Библиогр.: с. 41-42.
Ілюстрації Пещанського В.П., с. [4], 24.
Національний музей у Львові ім. А. Шептицького // Енциклопедія історії України : у 10-ти т. - К., 2010. - Т. 7. - С. 320-321.
Згадка про Пещанського В.П., який зробив значний внесок у розвиток музейної справи, с. 320.
Пещанський Володимир Павлович [28. X (10. XI) 1873, м. Переяслав, тепер Переяслав-Хмельницький Київ. обл. - 26. VIII 1926, м. Львів]- укр. архітектор, реставратор і мистецтвознавець // Мистецтво України : біогр. довід. - К., 1997. - С. 472.
Сергей Сильванский - от Херсона до Москвы : биобиблиогр. очерк и науч.-вспом. указ. лит. / ХОУНБ им. Олеся Гончара ; сост. О. В. Лянсберг, В. А. Черников ; отв. ред. Л. И. Зеленая. - Херсон : ХГТ, 2010. - 73, [1] с., [2] л. ил. - Имен. указ.: с. 71-72. - На обл. фотопортрет С. Сильванского (1912 г.).
Коротка інформація про Пещанського В.П., с. 4 (вклад.)
