(До 120-річчя від дня народження Бориса Тенети)
Борис Тенета – талановитий письменник та поет, представник "Розстріляного Відродження".
Справжнє ім’я – Борис Йосафович Гурій. Народився він 1903 року на Донеччині в селищі Покровське у родині священика Йосафа Михайловича Гурєєва. Мати Олександра Олександрівна Бабиніна була донькою управляючого маєтком. Після смерті батьків у 1914 році, переїхав до Катеринослава для здобуття освіти – навчався в тамтешньому інституті народної освіти.
На початку 1920-х був одним з найдіяльніших членів Катеринославської філії спілки селянських письменників „Плуг“. Літературну творчість розпочав із поезії. У мистецькому збірнику “Вир революції”, що вийшов у Катеринославі 1921 р., був опублікований відгук на першу збірку поезій молодого автора “Чорний пар”, яка вже була підготовлена до друку, однак з невідомих причин так і не була видана. Не був надрукований і цикл поезій “Добра”, згаданий у журналі “Червоний шлях” за 1923 рік. Як свідчить близький його друг Борис Антоненко-Давидович, «Не вийшли, бо й сам автор не дбав про таку збірку, вважаючи за своє основне покликання прозу, а на свої вірші дивлячись як на щось інтимне, занадто «своє», де кажеш самому собі щиру правду».
У 1924 році в харківському альманасі «Червоний шлях» виходить друком вірш Бориса Тенети «Маріянка». З цього моменту твори під псевдонімом «Те-Не-Те», опубліковані у різних тогочасних журналах («Глобус», «Життя й революція», «Зоря», «Нова громада» та ін.), починають привертати увагу та отримують позитивні відгуки. Так, у 1926 році, журнал «Життя й революція» опубліковав лірику «Знов мені приснилися...», «Немає слів…», «Ти сидиш в задимленій кімнаті»; періодичне видання «Глобус» друкує поезії «Другові» та «Кримське»; у журналі «Зорі» видано вірш «Я не можу спокійно спати». Також, в цей час виходять новели «Ave vita», «В неділю», «Місто».
У 1927 р. Борис переїхав до Києва, де продовжив навчання, перевівшись на третій курс історичного факультету Київського інституту народної освіти. Тут письменник одружився з однокурсницею Тетяною Швець.
Цього ж року починається «київський період», письменник вливається в культурно-мистецьке життя Києва.
У Києві Б. Тенета належав до літературного об'єднання МАРС (Майстерня Революційного Слова), заснованого в Києві 1924 р. під назвою «Ланка», а 1926 року перейменованого на МАРС.
(До угруповання належали письменники Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Дмитро Фальківський, Тодось Осьмачка, Борис Тенета, Іван Багряний, Гордій Брасюк, Марія Галич та ін. Об'єднання відкидало політичне пристосування, тому переслідувалося компартійними органами. В 1929 р. змушене було припинити існування. Учасників було репресовано.)
Він активно займається літературною творчістю. Починав з поезії, публікуючи її у популярних тоді журналах, мав добрі відгуки не лише від читачів, а й таких вимогливих друзів, як Є. Плужник та Б. Антоненко-Давидович.
Окремою книгою вийшли повісті та оповідання «Листи з Криму» (1927). До збірки увійшли чотири кращих новели («Голод», «Листи з Криму», «Маріяка», «Мусема»), які, незважаючи на критику, прихильно зустріла читацька аудиторія.
Того ж 1927 року, часопис «Життя й революція», секретарем якого був Борис Тенета, друкує його першу повість «Гармонія і свинушник». Вона викликала серйозний резонанс у колах ортодоксальної критики і зробила молодого письменника популярним, а згодом – «неугодним». Побачила світ його лірика «Уривок» і «Цю весну». Тенета обіймає посаду голови місцевкому письменників до жовтня 1928 року, пізніше був звільнений за романтичну натуру.
Романтик не лише за творчим світобаченням, а й у повсякденному побуті, він, за спогадами його сучасників, постійно прагнув нових вражень: фантазував. захоплювався спортом, полюванням, розробляв план перебудови Труханівського острова на київську Венецію, мріяв про подорож на Таїті. Коли ж омріяна поїздка не вдалася, вони з дружиною назвали свою єдину доньку Таїта.
У часописі «Життя й революція» з’являється друком поезія «Заспів до поеми» (1929 р.), а згодом і наступна збірка новел «Десята секунда», до якої увійшли п’ять творів («Десята секунда», «Люди», «Ненависть», «Прийшла пора» та «П’яниці»).
1930 рік став для письменника особливим. Цьогоріч Тенета майже нічого не видає – він дописує новели й починає роботу над масштабним історичним твором, втілюючи давню мрію «щось солідне написати». Роман про завоювання іспанських колонізаторів, безжальне винищення тубільного населення. Писав захоплено, переповідав друзям цілі розділи. Але закінчити твір не пощастило.
У 1931 році родина Тенети переїздить до Харкова. Переїзд був зумовлений єдиною причиною: Харків – столиця тодішньої України, тож, відповідно, зростають можливості для творчої реалізації. Цього ж року друкується чергова збірка «В бою», до якої ввійшли новели: «В бою», «Вороги», «Десята секунда», «Ковалі», «Ненависть», «Оксана» та «Петренко й Мері». Далі був 1932 рік – рік голодного бідування й творчого піднесення Бориса Тенети. Саме в цей складний період письменник майже не друкується, що позбавляє сім’ю матеріальних засобів для повноцінного існування. Натомість він активно працює над повістями, що вийдуть друком через рік. У кінці 1934 року опублікував другу частину повісті «Дні» та останню прижиттєву збірку малої прози «Будні» (сюди увійшли новели «Будні», «Вечір на Десні», «Десята секунда», «Зустріч», «Любов», «Портрет невідомого», «Син» та «Хвилина»).
Після розстрілу в грудні 1934 року Косинки, Близька, Фальківського хотів отруїтися, бо зрозумів, що смерть наближається й до нього. У нього з'явилася ідея фікс: не датися живим у руки енкаведистам. Борис Тенета спробував шукати порятунку у втечі. Спочатку переїздить до Одеси, а згодом, на прохання дружини, письменник переїздить з сім’єю до Нового Афону (Абхазія).
20 січня 1935 року, письменника як одного із запеклих ворогів радянської влади, члена «непролетарської» літературної організації, який «класово-вороже» зображав «совєтську» дійсність, заарештували на Кавказі. Із сухумської в’язниці Тенету пароплавом перевозять до Києва. У сухумській в'язниці Тенета зробив спробу покінчити життя самогубством. Його врятували і відправили в Україну. При поселенні в спецкорпусі НКВС на Інститутській, № 5, за ним встановили цілодобовий нагляд, щоб не отруївся і не порізав вени. Проте 6 лютого 1935 року його не стало. Подерши на шматки рушники і білизну, вночі під ковдрою, прив'язавши один кінець за бильце ліжка, затягнув собі на шиї петлю. Тим самим виконав власну обітницю: «Мене бандити не розстріляють, я не дамся...»
Так пішов із життя 32-річний письменник, який міг зробити значний внесок до нашої літератури.
На жаль, сьогодні залишається ще багато білих плям у біографії письменника. Все розгубилося у вирі складних суспільних подій, не зібрана й не вивчена творчість повністю. В особі літератора, українська література збагатилася ще одним оригінальним талантом, повернення із забуття імені якого допомагає повніше й об’єктивніше осмислити літературний процес 1920-х–1930-х рр.
Реабілітовано Бориса Тенету у 1956 році.
Вірш Бориса Тенети присвячений Є. Плужнику
Минають дні, іде по літі осінь...
Минають дні, іде по літі осінь,
В прозорім сумі ніжна й золота.
Жаркі стрічки впліта в зелені коси —
Слова прощання на мої уста.
Я знов один, чужий собі й нелюбий,
З піснями синіми по синій далині…
І хтось поклав слова на почорнілі губи —
Такі ласкаві, ніжні і сумні.
Який я став? Яка тому причина?
Вже кинув бокс і курс вечірніх вправ…
Мале хлоп’я тепер мені за сина,
А чи ж давно я з ним у цурки грав?
Біжать автобуси так само вчора й нині,
А день – такий же синій, синій день…
Скажи, чому в дочасну домовину
Нас путь одна сухоткою веде…
Скажи, чому бушую і гуляю,
А в серці сум і сонце і весна,
І дух терпкий степового розмаю
І золота весна…
О не сумуй, що не такі, а інші
Прийшли ми в цей зелений, милий світ.
Там у степах забрунькувала вишня,
І на Дніпрі сльозою вкрився лід.
Там по степах… та ти не розумієш,
Тобі рідніші брук і димарі…
У сивім ковилі ховає сонце вії
І в позолоті очерет горить.
І кличе владно знову повернути
Далекий голос юність золоту,
А за вікном голодний вітер, лютий
І в ніч дерева зігнуті ростуть.
Ах думи, думи… До блідого ранку
Вузька канапа не дає заснуть: —
Я завтра знов лічити буду гранки
І у портфелі тамувать весну…
Видання Бориса Тенети:
Інтернет ресурси:
ПРОЧИТАЙ Борис Тенета 2019 04 16[Електронний ресурс] /ТРК Юг Бердянск.-Україна,2011.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=oXxK-CthOdw. – Дата перегляду:2.04.2023.
Фільм "Воскресіння Розстріляного відродження"[Електронний ресурс] /Найкращі серіали Ever.-Україна,2012.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=ugHqG9higM4. – Дата перегляду:2.04.2023.
Червоний Ренесанс чи Розстріляне відродження? (1930-1939) "[Електронний ресурс] /WiseCow.-Україна,2016.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=4wN9I-sKshI. – Дата перегляду:2.04.2023.
