Вступ
Конституція України є Основним Законом Української держави, який закріплює суспільно-політичний і державний устрій, права, свободи та обов’язки громадян України.
Конституція України прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року.
Основний Закон України складається з преамбули і 15 розділів:
І – Загальні засади
ІІ – Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
ІІІ – Вибори. Референдум
ІV – Верховна Рада України
V – Президент України
VI – Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади
VII – Прокуратура
VIII - Правосуддя
IX – Територіальний устрій України
X – Автономна Республіка Крим
XI – Місцеве самоврядування
XII – Конституційний Суд України
XIII – Внесення змін до Конституції України
XIV – Прикінцеві положення
XV – Перехідні положення
За Конституцією України 1996 року Україна є суверенною і незалежною, унітарною, демократичною, соціальною, правовою державою у формі республіки.
Згідно Конституції України 1996 року людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю.
Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо, або через органи державної влади та місцевого самоврядування. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Конституція України визначає правовий статус та повноваження Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, а також судових і прокурорських органів. На конституційному рівні закріплено територіальний устрій України і правовий статус Автономної Республіки Крим як невід’ємної складової частини України. Передбачено й принципові засади організації місцевого самоврядування в країні.
На сучасному етапі Україна йде шляхом державних перетворень, розвитку політичних та демократичних відносин, тому сьогодні досліджуються питання конституційної реформи, вплив функцій Конституції України на суспільно-правове життя країни.
