Інший Айнштайн
821(73)
Б 46
Анотація:
Міца завжди відрізнялася від інших дівчат. У двадцять років вона мала б уже бути заміжня, натомість вивчала фізику в елітному навчальному закладі Цюриха. Для пані Марич, з її інтелектом, шлях науки ввижався простішим за шлях до вівтаря — а насправді був неприступний. На відміну від обіймів юного Альберта Айнштайна... Та чи не затісний науковий світ для подружжя геніїв? Її світло загубилося в його тіні. Її ім’я так і не з’явилося в підручниках із фізики. Готові дізнатися, кому Мілева Марич присвятила СВОЮ теорію відносності?Цитати
- "Будь-яке тіло продовжує зберігати стан спокою або рівномірного прямолінійного руху, доки прикладені до нього сили не змінять цей стан. Я вважаю цей перший закон Ньютона, прекрасний і глибокий, вишуканим викладом однієї з істин Бога, розкритих людиною. У молодості я вважала, що цей закон стосується тільки предметів; лише згодом я зрозуміла, що люди також діють за цим принципом. Мій шлях від дитинства - математикиня, науковиця, одиначка - був прямолінійним, допоки на нього не подіяла сила Альберта і не змінила мій стан".
- "Сила Альберта діяла на мене відповідно до другого закону. Його сила, його швидкість і напрям тягнули мене за собою. Коли я взяла на себе роль коханої, матері його дітей, дружини та таємного наукового партнера, то дозволила йому обрізати всі частини, які не відповідали його бажанням. І розширити інші, щоб утілювати Альбертові мрії. Я мовчки страждала, коли мої бажання не відповідали його. Я пожертвувала своїми професійними амбіціями заради його зоряного піднесення".
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Від авторки
(уривки)
Зізнаюся, я починала цю книжку лише із загальними знаннями про Альберта Айнштайна і майже нічого не знала про його першу дружину, Мілеву Марич...
...Коли вперше почала досліджувати історію Мілеви, я дізналася, що вона не була невідомою, як мені здавалося раніше, натомість про неї точилося чимало дискусій у фізичному товаристві. Роль, яку вона могла зіграти у формуванні новаторських теорій Альберта 1905 року, оскаржувалася гаряче й часто, особливо коли архів листування подружжя з 1897 по 1903 роки - коли Мілева та Альберт разом були студентами й одружилися - розкрили в 1980-х. У цих листах Альберт і Мілева обговорювали проєкти, якими займалися разом, і це запустило брижі по всьому світу фізики. Чи була Мілева просто відданим слухачем його мозкових штурмів, як наполягали деякі науковці? Чи допомагала вона йому лише в складних математичних розрахунках, як стверджували інші? Або ж, як вірили деякі фізики, її роль була набагато важливіша?
Заглиблюючись в історію Мілеви, я захопилася нею не лише як приміткою в історії Альберта Айнштайна. Її зліт від відносної глушини мізогіністичної Сербії до суто чоловічих університетських кабінетів фізики та математики у Швейцарії здавався яскравим, як слід метеора. Як на мене, питання про те, яку роль вона справді зіграла в Альбертовому "чудесному" 1905 році, слід розглядати з позиції того, як Мілева, після вагітності, провального іспиту, шлюбу, змушенабула перенаправити свої академічні амбіції та інтелект на кар'єру Альберта. Її історія багато в чому була історією багатьох розумних, освічених жінок, чиї власні прагнення були маргіналізовані на користь шлюбу. Я вважала, що настав час розповісти такі історії...
...Мета "Іншого Айнштайна" не в тому, щоб зменшити внесок Альберта Айнштайна в науку та розвиток людства. Я хотіла поділитися тим, що стоїть за його науковим внеском. "Інший Айнштайн" має на меті розповісти історію про геніальну жінку, світло якої загубилося у величезній тіні Альберта, - Мілеву Марич.