“Світ існує доти, поки живе писанка“
Ми впевнені, що не одне покоління краян з подивом задивлялися на красу, зображену на великодніх яйцях. А з якою гордістю та чи інша україночка констатувала факт, що до виготовлення отої найкрасивішої писанки саме вона доклала свій креатив та свою любов. Немає писанок схожих між собою. Кожна писанка є оригінальним витвором мистецтва, де відображено характер та настрій автора. Писанка з давніх-давен супроводжує життя українців.
Згадаймо стародавні європейські казки та легенди, де яйце-райце асоціюється із зародженням нового життя. Наші пращури вбачали в розписуванні яйця неабиякий сенс буття. Кожна лінія, кожний символічний знак мали енергетичну силу, котра переходила на ауру того, кому подарували розписане (пошкрябане) яйце. Перші знахідки розписаної шкарлупи на теренах України датуються IV століттям до нашої ери. [9.]. Так-так. В наші дні археологами знайдені культові яйця під час розкопок скіфських поховань в східному Криму. Також археологами знайдені ще й моделі яєць як різновид керамічних виробів Х-ХІІІ століть нашої ери. Вони були глиняними моделями яєць, декорованими поливами. [3.].
Ці писанки були порожнисті та використовувалися як брязкальця. Аналогічні вироби знайдено на території Польщі та Скандинавії. Загалом археологами України знайдено понад 100 таких керамічних писанок Київської Русі, які за особливостями оздоблення поділяються на південні (київські) та північні (новгородські).[3.].
Писанкарство було досить популярним видом мистецтва і в часи язичництва, і в часи розвитку християнської моралі на теренах України. І в теперішні часи українського відродження серед краян існує чотири види розписаних яєць ‒ крапанка, дряпанка, крашанка та писанка. [5.].
Технологія КРАПАНКИ є найпростішою серед усіх писанок. Віск накрапують на яйце. Коли він застигає, яйце занурюють у фарбу. Як тільки вона висохне, яйце нагрівають, розплавлений віск обтирають. Так, на кольоровому виробі залишаються світлі крапки.
ДРЯПАНКА є досить складним видом писанкарства. На пофарбованій поверхні яйця видряпуються лінії, які утворюють малюнок. Робота є досить кропіткою, адже яєчна шкарлупа – це дуже крихкий матеріал.
КРАШАНКА, на відміну від інших способів, не потребує використання воску і так званого «писачка». За цією технологією яйце просто занурюють у фарбу. Найчастіше її виготовляють з лушпиння цибулі, з якого утворюється жовтогарячий колір. З буряку – рожевий, з ягід чорниці – світло-синій; з листя берези, квітки календули – жовтий, з кропиви – зелений, з кори дуба чи оболонки волоських горіхів – чорний, а з пелюсток темної мальви – фіолетовий.[8.]. 
При цьому треба також пам’ятати, що кожний колір має також своє символічне значення. Так ЧЕРВОНИЙ колір традиційно в Україні означає радість, любов до ближнього; ПОМАРАНЧЕВИЙ – це сила, гостинність; ЖОВТИЙ – небесний вогонь, сонце, місяць, зорі, врожай; ЗЕЛЕНИЙ – рослини, весна, надія; БЛАКИТНИЙ – небо, вода, дощ, здоров'я, добрі побажання; ФІОЛЕТОВИЙ – віра; КОРИЧНЕВИЙ – земля; ЧОРНИЙ – вічність, вшанування предків; БІЛИЙ – чистота.[6.].
ПИСАНКА розписується писачком. Писанка буває двоколірна та багатоколірна. За кольорами можна визначити ПОХОДЖЕННЯ ПИСАНКИ. Майстри Полісся, Волині, частини Поділля роблять свої писанки червоними. Для Наддністрянського Поділля характерні темний або білий фон на темних писанках. Гуцульські розписані жовтим і білим кольорами по червоному.[10.].
Писанки зі всієї Україні відрізняються різноманіттям візерунків. Найскладнішим вважається розпис з Гуцульщини. У цьому регіоні візерунки є дуже деталізовані, а лінії – дуже тонкі. На Київщині, Тернопільщині, Закарпатті навпаки, малюнок є крупним та займає більшість простору писанки. [4.].
Фольклористи та етнографи стверджують, що ПИСАНКА, зроблена власними руками, − найпотужніший оберіг. А отже і традиції розпису писанок зберігаються від покоління до покоління. Такі писанки несуть у собі силу історичної пам’яті, силу віків.
Серед краян традиційно намальований на писанці ОЛЕНЬ символізує владу та визнання; БАРАН – багатство; ЗАМКНЕНА СТРІЧКА – невпинність життя; ГРАБЕЛЬКИ – процвітання ; ПІВЕНЬ – родючість ; ЗЛАКИ – добре здоров'я; РУЖА – любов; ВІЧНОЗЕЛЕНЕ ДЕРЕВО – молодість та ін. Також з прийняттям християнства українці почали додавати до традиційних писанкових візерунків ще й ті, які символізують відданість християнській церкві. Так РИБА на писанці символізує саме ХРИСТИЯНСТВО (акронім Ίχθύς, риба — перший символ християнства); СІТКИ – послідовники Христа (зокрема Петро та Андрій, яких Христос зустрів, коли ті рибалили); ТРИКУТНИК – Божа Трійця; ДРАБИНА – вірячи; КРАПКИ – сльози Діви Марії; МЕТЕЛИК – воскресіння. [10.].
Писанка найбільше використовується в Україні саме під час Великодніх свят. Тож в період тоталітарної комуністичної пропаганди через свою релігійність писанкарство постало під загрозою знищення. Як стверджують автори тексту у Вікіпедії: «Оскільки писанка в Україні тісно пов'язана з релігійними обрядами, в радянський період писанкарство тривалий час висвітлювалося як зникла традиція; писанки виставлялися як музейні експонати давнини. Натомість виготовлялися сувенірні дерев'яні писанки. У центральних і східних областях України це ледь не призвело до знищення народного писанкарства. У час, коли в Україні традиція була під загрозою знищення, писанка розвивалася українською діаспорою в Канаді і США. Видавалися фотоальбоми, випускалися поштові марки, під впливом активної пропаганди писанкарства з боку українських емігрантів цим мистецтвом захопилися також американці не українського походження». [6.],
Виріс інтерес до писанкарства серед мешканців практично всіх регіонів України саме в ці перші три десятиліття незалежності нашої держави.
У перший рік незалежності, 1992 року, в Україні відбувся Міжнародний з'їзд писанкарів, було видано методичні посібники. У книгозбірнях України можна знайти чимало цікавих і надзвичайно корисних книг про писанку, її символи та про традиції писанкарства як в Україні, так і в усьому світі.
У 2010 році в Софійському соборі з'явилося унікальне панно – Пресвята Богородиця, складена з 15 тисяч розфарбованих вручну писанок.
В серпні 2013 року у центрі міста Львова було знайдено 500-літню писанку, виконану на шкаралупі яйця. У вересні того ж року під час розкопок на березі Хрінницького водосховища було знайдено глиняну писанку –брязкальце, виготовлену 950 років тому. [5.].
Щороку в українських містах відбуваються фестивалі писанок, де майстри діляться досвідом та проводять майстер-класи. У центрі міста (як правило в обласних та районних центрах) працівники культури та педагоги освітніх закладів встановлюють кількаметрові розписані яйця.
Вже стало традицією в незалежній Україні щороку напередодні великодніх свят прикрашати дерева виготовленими вручну писанками. Тисячі писанок радують око перехожих краян.
На сьогодні в Україні на Львівщині знаходяться відразу два пам’ятних знаки українській писанці – у Доброгостові та у Братківцях, а також ще один на острові Хортиця. Єдиний у світі музей писанки відкритий 2000 року в місті Коломиї Івано-Франківської області. Його внесли до Книги рекордів Гіннеса та Книги рекордів України. В ньому зберігається найбільша у світі – понад 12 тисяч – колекція писанок, створених на курячій, гусячій, страусиній і навіть перепелиній шкаралупі. Саме в цьому музеї шанувальники української культури мають змогу милуватися найдавнішою українською писанкою, якій вже понад 505 років.
ПАМ’ЯТНИКИ ПИСАНЦІ встановлено не тільки у багатьох селах, містечках та містах України, а й у Канаді (у м. Веґревіль), в Румунії (у м. Сучава) та Німеччині (у м. Нойс). Великодні писанки використовують на Великодні свята в Греції, Польщі, Хорватії, Чехії, Австралії, Бразилії, США, Канаді та Аргентині. В місті Коломиї зберігається НАЙБІЛЬШЕ В СВІТІ розписане барвистим орнаментом яйце – 13.5 м у висоту і 10 м у діаметрі. До того найбільшим у світі вважалося пасхальне яйце, яке знаходиться в Канаді. Його довжина становить 8 м, а ширина – 5 м. Ця «писанка» вагою близько 2270 кг зроблена з уламків літаків. [6.].
Задля розвитку писанкарського мистецтва окрім майстер-класів знаних писанкарів в багатьох училищах культури України, в коледжах народно-прикладного мистецтва введено предмет писанкарства. Для практикування в писанкарстві чи для виготовлення сувенірів використовуються дерев'яні яйця, вирізьблені з явора, берези, груші, бука та інших порід дерева. До традиційного писанкарства долучаються і майстри української вишивки, які виготовляють полотняну вишивку, якою і прикрашають великоднє яйце. Також серед сучасних українців стають популярними бісерка (бісеринка), витинанка, наклеянка та інші види доповнень широкого використання для великодніх яєць.
Писанкарство, розмаїття культури писанкарства вражає своє самобутністю. Інтерес до писанкарства як і до української культури зростає і на теренах рідних українських земель, і в далекому зарубіжжі. У народі кажуть: “Світ існує доти, поки живе писанка“.[1.]. Тож давайте продовжувати тисячолітні традиції наших пращурів. І, де б ми не були, ми завжди будемо пам’ятати, наскільки багатою є українська культура.
Список використаної літератури:
- Абашина Н. С., Козак Д. Н., Синиця Є. В., Терпиловський Р. В. Давні слов'яни. Археологія та історія — Київ: Стародавній Світ, 2012 . — 364 с.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови/Кер. Вид проєкту П.М. Мовчан, В.В. Німчук, В.Й. Клічак.- Київ: Вид. Центр «Просвіта», 2005.- 1332с.
- Винокур І., Телегін Д., Археологія України. — Київ: Вища школа ,1994.. — 318с.
- Дорошенко Г. Секрети писанкарства. — Івано-Франківськ, 2009. — 20 с. — 10 000 прим.
- Манько, Віра. Українська народна писанка : науково-популярне видання. — вид. друге, доповнене. — Львів : Свічадо, 2008. — 41 с., 38 с. іл.
- Писанка [Електронний ресурс] :[текст] // Вікіпедія : [сайт] . — Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0 . —Дата звернення: 29.07.2024.
- Селівачов М. Р. Україна, держава: народне декоративно-вжиткове мистецтво: Писанкарство // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.
- Українські писанки: Вступна стаття, акварелі та упорядкування Ераста Біняшевського. — Київ: Мистецтво, 1968. — 92 с.
- Федорук, Олександр. Писанки // Українці : Історико-етнографічна монографія / Олександр Федорук, Микола Моздир ; наук. ред. Анатолія Пономарьова. — Опішне : Українське Народознавство, 1999. — Кн. 2. — С. 214-216. — 544 с.
