Середньотрипільське поселення
Відомий український вчений В. М. Щербаківський писав: «Гадаємо, що історія України починається з палеоліту... що всі послідовні великі культури на Україні являють собою етапи, щаблі формування та розвитку українського народу аж до нинішнього часу. Вивчення всієї історії в цілому, в комплексі умов географічних, економічних та епізодичних дає правдиве розуміння минулого, а разом з тим указує дальший шлях нашого народу».
Попередньо ми розглянули ранній період розвитку культури Трипілля-Кукутень. Тож пропонуємо тепер розглянути період середньотрипільського поселення.
На середньому етапі розвитку племена трипільської культури посідали величезні простори лісостепу. Вони розселилися в районі стойчищ Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серета, Південного Побужжя та Правобережжя Дніпра. Поселення цього періоду значно більші за розміром (що свідчить про збільшення кількості населення) і розташовані на підвищених плато біля річок та струмків. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки всередині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста (с. Коломийщина, Володимирівка, Майданецьке, Тальянки).
У поселеннях було виявлено клиноподібної форми та провушні сокири з міді. Почалося видобування міді з родовищ на Волині та у Подністров'ї. Рівня ремесла досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний та біхромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу. Посуд різних форм ліпився руками, можливо застосовувався повільний гончарний круг. Типові великі грушоподібні та кратероподібні посудини для збереження зерна, миски, горщики, біконічні посудини та ін.; також з глини виробляли схематизовані жіночі статуетки, фігурки тварин, модельки жител.
До середньої доби Трипільської культури належать поселення, що їх виявив В. Хвойка біля сіл Трипілля, Верем'я, Щербанівка, а також Володимирівка, Веселий Кут, Миропілля, Небелівка та ін. Матеріальна та духовна культура Трипілля-Кукутень свідчить про його належність до так званої цивілізації Давньої (Старої) Європи, яка презентує давніх хліборобів Балкан, Подунав’я та Центральної Європи і генетично пов’язана з давніми культурами Малої Азії.
Унікальною пам’яткою, пов’язаною з трипільцями, є печера Вертеба. Ця печера розташована поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині і є однією з найбільших у Європі – довжина її ходів сягає 9 км. З ХІХ ст. тут проводяться розкопки, результати яких доводять, що приблизно 600 років печера використовувалась як храм та місце тимчасового проживання трипільців. У ній також виявлено людські поховання.
Орнаментація посуду та пластики являла собою розвинену знакову систему (що може розглядатися як різновид піктографічної писемності), призначену для спілкування з «вищими силами» та збереження й обміну інформацією, насамперед з ритуальною метою. Комплекс орнаментації посуду, антропоморфної та зооморфної пластики, культову кераміку, у т. ч. так звані біноклеподібні посудини, пов’язують із сакральною діяльністю.
Нині можна лише будувати припущення, яким саме чином символіка доби неоліту дожила до наших днів, але ми можемо побачити на писанках та у вишивці прадавні знаки, відомі ще трипільцям: розділений на чотири частини ромб (засіяне поле), берегиня, безконечник, спіраль, сварга тощо. Можна сказати, що трипільцям вдалося досягти своєї мети – завдяки створеному колись, про них згадують і сьогодні, отож, певним чином мети – вічності – досягнуто, хоча, можливо, і не таким чином, як вони сподівалися.
